«Пріоритети в оцінюванні якості навчально-пізнавального процесу»

Результати світового досвіду системи оцінювання знань досить об'ємний, тому підсумовуючи його, вдамося до тез:

1. Пошук досконалості — виправдана мета в особистому житті, навчанні та бізнесі. Однак більшість шкіл ставить собі за ціль досягнення таких показників «успішності», які далекі від досконалості.

2. Письмові тестування з будь-якого предмета, за винятком хіба що математики і каліграфії, дають змог виявити тільки невелику частку особистих навичок і вмінь учня.

3.У світі, де кожен прагне керувати власним життям, важливо вміти адекватно оцінювати себе. Це ще раз пояснює, чому невід'ємним складником упевненості у власних силах мусить стати постійне оцінювання своїх здобутків,

4. Справжній успіх часто стає результатом спільних зусиль, тому варто заохочувати людей до взаємного оцінювання, яке може поєднуватись із самооцінюванням — спочатку оцінюємо себе самі, щоб потім обговорити цю оцінку з людьми, які працюють із нами.
5. Одним із великих тріумфів людства є вміння вчитися на помилках, звідси мало б випливати позитивне ставлення до помилок, і загалом ризику, як до важливих компонентів розвитку. Помилка — це крок назустріч досконалості. Ніякий шкільний екзамен не повинен карати за творчий підхід чи взяття на себе ризику; існування однієї правильної відповіді можливе хіба що в арифметиці. Ейнштейн не відкрив би своєї теорії відносності, якби не поставив під сумнів основи математики.

6. Надзвичайно важливо вміти критично мислити. Відкриті й незашорені підходи, в розв'язанні проблеми відіграють істотну роль у всіх ділянках життя. Усяке оцінювання мусить стимулювати розвиток цих рис, а не заохочувати до розкладання думок у шухлядки за принципом правильних і неправильних.
7. Оцінювання, спрямоване на вчителя, таке ж важливе, як і оцінювання учня. Будь-який професійний інструктор семінарів роздає анкети для оцінювання своєї роботи, аби передбачити реакцію учасників і скоригувати власну поведінку. Завдяки цьому вільному, чесному і справедливому обміну думками учителі моделюють в учнів позитивне ставлення до успішної роботи над собою.
8. Компетентні вчителі й адміністратори мусять застосовувати ті ж принципи у взаєминах між учителями й батьками. Регулярне посилання додому анкет з оцінюванням роботи вчителів є істотним елементом зміцнення довіри між школою і домом, складником нової концепції обслуговування клієнтів — учнів і батьків.

Важливо, щоб усі школи взяли ці принципи на своє озброєння.

Щоб знання й уміння були міцними, вчителю треба дотримуватися таких головних правил:

• виділяти головні знання, уміння, відмовитися від малоцінних і незначущих;
• заощаджувати сили учнів, не розтрачувати їх на запам'ятовування малоцінних знань, не допускати перевантаження пам'яті на шкоду мисленню;
• перешкоджати закріпленню в пам'яті неправильно сприйнятого чи того, що учень не зрозумів. Запам'ятовувати потрібно тільки свідомо засвоєне, добре осмислене;
• матеріал, що вимагає запам'ятовування, треба укладати в короткі ряди: те, що ми маємо носити у своїй пам'яті, не повинне мати великих розмірів;
• з підлягаючих запам'ятовуванню рядів треба вилучати усе, що учень сам легко зможе додати;
• погоджувати частоту повторень із кривою забування. Найбільша кількість повторень потрібна відразу після ознайомлення школярів із новим матеріалом, тобто в момент максимальної втрати інформації, після чого кількість повторень повинна поступово знижуватися, але ніколи не зникати повністю;
• стежити за логікою подачі навчального матеріалу. Знання і переконання, логічно пов'язані між собою, засвоюються значно міцніше, ніж розрізнені відомості;
• завжди пам'ятати, що головним засобом зміцнення знань є їхнє самостійне багаторазове повторення;
• розвивати пам'ять, використовуючи різні мнемотехнічні прийоми, що полегшують і скеровують запам'ятовування;
• домагатися глибокого і міцного засвоєння кожним учнем не усього, що вивчається, а головного; міцно засвоєне, воно стане надійною основою для подальшого свідомого навчання;
• контролювати логіку навчання: міцність знань, логічно пов'язаних між собою, завжди перевищує міцність засвоєння розрізнених, слабо поєднаних між собою знань;
• проводити повторення і закріплення вивченого так, щоб активізувати не лише пам'ять, а й мислення, почуття школярів. Працюючи над усвідомленням і закріпленням знань, поступово розширювати їхній обсяг;
• знаходити нові схеми повторення вивченого, надавати можливість школярам розглядати матеріал із різних сторін, під різними кутами зору;
• завжди зв'язувати вивчення нового з раніше пройденим, повторювати старе в новому;
• проводити закріплення і зміцнення знань, умінь у логічно цілісних структурах;
• відмовлятися від одноманітних видів роботи: вони мало розвивають і швидко стомлюють. Вправи підбирати так, щоб вони мали розвивальний характер. Виконання вправ, розв'язання задач дають ефект, якщо вимагають активних роздумів, пошуку раціональних розв'язків, перевірки шляхом зіставлення результатів із заданими умовами;
• пояснювати, що і як треба робити, які вимоги будуть пред'явлені до результатів роботи;
• проводити пробні вправи під керівництвом учителя;
• постійно виявляти і вимірювати досягнуті успіхи;
• використовувати обрахункові вправи, усний рахунок як найважливіший і універсальний засіб зміцнення і дієвості навчання: спершу на паличках, потім уголос, наприкінці — подумки, про себе. Рахунком розвивається усе. Уміння обраховувати «в умі» швидко і правильно — основа інтелектуального розвитку;
• широті змісту, безперервному збільшенню обсягів знань протиставляти структурування—згортання інформації у короткі висновки, алгоритми, принципи, опанування яких звільняє учня від завчання багатьох положень.

У традиційній технології ці правила не завжди реалізуються. Діють вимоги: швидше і швидше, більше повідомити, законспектувати. Записати і забути. І не залишається вже ні часу, ні сил, ні бажання учитися ґрунтовно.