Меню сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Словник історикаСловник історичних термінів Анафема — відлучення від церкви, поєднане з прокляттям. Арбалет — пристрій для метання стріл зі сталевим наконечником. Асиміляція — злиття одного народу з іншим. Аскетизм — форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, відмова від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, завдання собі фізичних страждань із метою спокутування гріхів. Астрологія — наука про зв’язок між розташуванням небесних тіл і подіями в житті людей, народів, країн тощо. Ауто-да-фе —урочисте виконання вироку інквізиції. Барон — васал короля, але не спадковий. Бенефіцій — земельний наділ, що надавався королем чи іншим великим феодалом у довічне користування васалові на умовах несення військової чи адміністративної служби. “Божий суд” — низка випробувань (вогнем, водою, залізом), після яких виносився вирок. Бояри — великі землевласники в Київській Русі, Болгарії, Сербії, Московській державі, що передавали свої володіння у спадок. Боярська дума — вищий державний орган Московського князівства з ХІV ст. Булла — особливо важливий документ, скріплений металевою печаткою — буллою. Бюргерство — повноправні мешканці західноєвропейського середньовічного міста. Васал — особа, яка отримала від сеньйора у володіння феод за несення служби. Васалітет — система відносин між феодалами; особиста залежність одних феодалів від інших. Ватикан — місто-держава на території Рима. Офіційна резиденція папи римського. Велика хартія вільностей — один із головних законодавчих документів, який надавав право народним представникам контролювати короля. Велике переселення народів — пересування в ІV – VІІ ст. германських, слов’янських, сарматських та інших племен на території Римської імперії. Відродження (Ренесанс) — період, який знаменував перехід від середньовічної культури до нового часу; відмітна риса Відродження — гуманізм (людяність). Гуманісти зверталися до культурної спадщини античності. Вікінги — скандинавські воїни. На Русі були відомі як варяги; на Заході — як нормани, “північні люди”. Вітраж — картина з кольорового скла у вікнах соборів і ратуш. Віче — назва народних зборів у деяких країнах. Вотчина — землі, які належали руським феодалам і передавались у спадок. Ганза — торгово-політичне об’єднання купецтва; понад 160 німецьких міст на чолі з містом Любеком. Діяло в ХІІ – ХVІІ ст. Гвельфи — прихильники пап у їхній боротьбі проти німецьких імператорів. Герцог — великий територіальний володар; у феодальній ієрархії посідав друге місце після короля. Гібеліни — прихильники німецьких імператорів у їхній боротьбі проти пап. Гільдія — міський купецький союз. Готичний стиль — напрямок в європейському мистецтві ХІІ – ХVІ ст. Для архітектури були характерними арки, великі вікна з різнокольоровими вітражами, легкі стіни, а сама будівля спрямовувалася догори з нескінченною різноманітністю форм. Граф — 1) посадова особа, яка представляла владу короля в певному окрузі; 2) титул феодала. Гріх — порушення в думках або діях Божої волі. Громада — об’єднання людей, які спільно володіють знаряддями праці та іншим майном. Особливістю цього об’єднання є часткове чи повне самоврядування. Гуситський рух — національно-визвольний і релігійний рух у Чехії в першій половині ХV ст. Десятина церковна — податок на утримання церкви, що дорівнював десятій частині прибутків населення. Джихад — священна війна, яку повинні вести мусульмани проти невірних. Династія — декілька монархів одного роду, які заступають один одного при владі. Дож — глава Венеціанської чи Генуезької республік; обирався довічно. Домен — спадкове земельне володіння короля. Донжон — багатоповерхова вежа, основна замкова споруда. Духовно-рицарські ордени — об’єднання рицарів, головною справою яких було боротися проти ворогів християнської віри; присягалися не одружуватися та жити в бідності. Епідемія — масове поширення інфекційної хвороби. Єпископ — духовний глава адміністративно-територіальної церковної одиниці — єпархії. Єресь — релігійне вчення, що не визнавалося християнською церквою. Єретик — поширювач єресі. Ієрархія — система суворого підпорядкування нижчих сходинок влади вищим. Іконоборство — релігійно-політичний рух, спрямований проти вшанування ікон. Інвеститура — право призначати вищих духовних осіб. Інквізиція — церковний суд. Іслам — одна зі світових релігій; поширена в країнах Сходу, Азії, Африки. Католицизм (католицька церква) — всесвітня церква; утворилася внаслідок поділу єдиної християнської церкви на західну і східну. Богослужіння провадиться латиною; на чолі церкви стоїть папа римський. Комунальний рух — боротьба городян за самоврядування міст. Коран — священна книга мусульман. Куртуазія — правила рицарської поведінки. Курфюрсти — князі Священної Римської імперії, за якими було закріплено право обирати імператора. Лихвар — людина, яка позичає гроші під проценти. Літопис — історичний твір, в якому події наводяться за роками, хронологічно. Лорд — великий землевласник в Англії. Магістрат — міська рада, орган управління міської комуни. Мажордом — вища посадова особа при королях династії Меровінгів. Мечеть — мусульманський храм. Міжусобні війни — війни між феодалами за землю і владу. Міняло — людина, яка за певну платню обмінює гроші. Місіонер — проповідник християнства. Містика — релігійне вчення, що передбачає безпосереднє спілкування з Богом. Монархія — одноосібна вища державна влада, що передається переважно спадково. Монастир — місце проживання ченців, відділене стінами від зовнішнього світу. Монах — член релігійної громади, який дав обітницю вести аскетичне життя. Мусульманин — людина, яка сповідує іслам. Натуральне господарство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються тільки для задоволення потреб господаря, а не для продажу. Оброк — плата залежних селян феодалам; буває продуктовою або грошовою. Паломництво — подорож віруючих до святих місць. Панщина — обов’язкові роботи селянина на землі феодала. Папа римський — глава католицької церкви. Папська область — територія держави папи римського в Середній Італії, що проіснувала до другої половини ХІХ ст. Парламент — вищий законодавчий орган влади в деяких державах. Патриціат — міська верхівка. Патріарх — глава православної церкви. Повинності — обов’язкові примусові роботи селян на свого феодала — оброк, панщина тощо. Ратуша — будинок, у якому розташовувались органи міського самоврядування. Реконкіста — відвоювання народами Піренейського півострова територій, захоплених арабами. Реформи — зміни, перетворення якихось сторін життя. Саги — героїчні пісні вікінгів. Сеньйор — старший землевласник, феодал; господар стосовно своїх васалів. Собор — 1) великий християнський храм; 2) збори вищого духівництва в межах однієї країни або всієї церкви для вирішення важливих питань. Стани — великі групи людей, які відрізняються своїми спадковими правами та обов’язками, місцем у суспільстві. Станова монархія — державний устрій, за якого влада правителя обмежується станово-представницькими органами (парламентом, рейхстагом, кортесами, сеймами тощо). Судебник — збірник законів. Султан — титул монарха в деяких країнах Сходу. Схизма — розкол християнської церкви. Таборити — представники радикальної течії гуситського руху. Титул — почесне звання, пов’язане з тим чи іншим земельним володінням (герцог, граф, барон тощо). Турнір — рицарські поєдинки. Унія — об’єднання, союз. Феод — спадкове земельне володіння, що його сеньйор дарував васалові як плату за службу. Феодал — господар феоду. Феодальна роздробленість — розпад держави на незалежні князівства. Фібула — металева застібка, зроблена за зразком англійської шпильки. Фреска — живописний твір, виконаний водяними фарбами на сирій штукатурці. Халіф — наступник Мухаммеда, титул правителя і водночас духовного глави мусульман. Хартія — документ, в якому були записані правила і норми суспільного життя. Хрестові походи — війни європейських феодалів, підтримані католицькою церквою, під гаслом визволення від мусульман християнських святинь у Палестині. Хрестоносці — учасники хрестових походів. Звичайно нашивали на одяг зображення хреста як відзнаку своїх добрих намірів. Хроніка — історичний твір, який містить щорічні й докладні записи подій, що відбуваються. Централізована держава — країна, що управляється з одного центру, зазвичай королем. Церква — об’єднання, організація віруючих, яка керує їхнім релігійним життям. Цехи — союзи ремісників однієї або споріднених спеціальностей. Чернечі ордени — організації ченців, підпорядкованих єдиному центрові та власному статутові. Шаріат — збірник мусульманського права. Шедевр — виріб, який мав виготовити підмайстер, аби скласти іспит на майстра. Шерифи — королівські чиновники у графствах Англії. Шляхта (від давньонімецького “шлахт” — рід, порода) — привілейований суспільний стан у феодальних державах (Польща, Литва, Чехія), представники якого мали “благородне” (рицарське) походження. Яничари — турецька піхота. Формувалася переважно з християн, які ще дітьми потрапили в полон. Ярлик (тюркською “указ”) — грамота золотоординських ханів, що давала право на правління князівствами або окремими областями. Ярмарок — щорічний торг. |
Пошук
Календар
Архів записів
Корисні посилання
Годинник
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||