Педагогічне есе

Чому я вчитель?

Школа - це моє життя, яке не стоїть на місці. Тут усе вирує,  кипить, крутиться - якщо, звичайно, докласти певні зусилля. Очі, що горять, здивовані й захоплені вигуки, радісні посмішки, зосереджений погляд. Це все так мені подобається! Хочеться це все бачити й чути якомога частіше, і стараєшся, шукаєш, щось придумуєш… Бувають розчарування, не сперечаюся. Але що це за життя без труднощів, без проблем?

Чому я вчитель?

 Неможливо дати на це питання однозначної відповіді. Але я точно знаю - ніким іншим я б не став працювати! Завтра буде новий шкільний день, і ось уже завтра в класі на мене знову дивитимуться очі моїх учнів.

Чому я вчитель?

Я просто люблю свою роботу. Адже мене підтримує найбільша сила - серця моїх учнів.

Я — вчитель,

Я — любов і відданість,

         віра й терпіння.

Я — радість і співрадість,

         страждання й жаль.

Я  — істина й серце,

         совість і шляхетність.

Я — шукач і обдаровувач,

         жебрак і багатий.

Я — вчитель і учень,

        вихователь і вихованець.

Я — прокладач  шляху

         і художник життя.

Я — прихисток дитинства

         й колиска людства.

Я — усмішка майбутнього

         і смолоскип сущого.

Я — вчитель від Бога

         і його помічник