ЮРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (1659 – 1663 рр.)

Кампанія Виговського справила велике враження на Юрія. В 1659 році його знову обирають на гетьманування. Інтереси Юрія не співпадали з інтересами московської політики, тому прийняття Переяславських статей було досить формальним – Хмельницький не розраховував на їх дотримання. Після Чуднівської війни та розгрому московських військ гетьман підписує з поляками Слободищенський трактат, в якому основою були статті з Гадяцького договору, однак уже без широкої автономії України. Цікаво, що Юрій міг вирішальним чином вплинути на результат війни, оскільки мав достатньо військових сил і вигідну позицію, особливо після того, як витримав облогу козацького табору поляками і татарами. Однак суспільна думка та особисті рахунки із Москвою не дозволяли йому просто віддати перемогу в руки останньої. Лівобережний полковник Цецюра не зміг вплинути своїм авторитетом на гетьмана, як і заклики царських воєвод. Розгром москалів був повним, при абсолютній байдужості і жорстокому та холоднокровному ставленні гетьмана України Юрія Хмельницького до недавніх союзників, котрі так нахабно дозволяли собі відгукуватися про лідерські якості гетьмана. Однак він уже знав свої сили і розумів, що може повноцінно користуватися моментом. Та на жаль, ця перевага Хмельницького тривала недовго.

Ситуація 1659-1663 років була надзвичайно складною. При цьому не лише через внутрішні чвари і непорозуміння еліти, а й внаслідок складних зовнішньополітичних умов. Річ Посполита тиснула із заходу, зі сходу наступало Московське царство, а з півдня країну руйнували татари. Політична думка козацтва не раз схилялася до союзу із Османською імперією або Швецією, проте тоді це було надскладним завданням. Хмельницького традиційно підтримувала старшина, пов’язана з його батьком, особливо родини Золотаренків, Сомків, Носачів, Дорошенків на Київщині. Не втрачав авторитету молодий гетьман Юрій і на Брацлавщині та Поділлі. Однак велетенською бідою була втрата влади на Лівобережжі та надзвичайно складні стосунки із Запоріжжям. Яким Сомко та Іван Золотаренко формували опозицію за Дніпром, причому одночасно протистояли одне одному. Москва підбурювала місцеве населення поти влади гетьмана, і намагалася сформувати альтернативу – на чорній раді в Ніжині у 1663 році було обрано гетьманом лівобережної України Івана Брюховецького. Суцільний хаос та невизначеність поряд із невдалими походами проти лівобережних полків завдали удару по авторитету Юрія Хмельницького, який і без того був невеликим. У 1663 році він вдруге зрікається булави та йде в монастир. Натомість гетьманом обирають Павла Тетерю як наступника Юрія у плані польського політичного вектору.

Розгортається небувала за своєю жорстокістю боротьба за владу всередині країни, і одночасно – продовжується наступ інших держав. До традиційного протистояння Польщі та Москви приєднується Османська імперія разом зі своїм вічним сателітом Кримським ханством. Невдовзі після зречення Юрія Хмельницького захоплює в полон Стефан Чарнецький, польський шляхтич з Наддніпрянщини. Ув’язнений в Мальборку на три роки, Хмельницький неспроможний впливати на хід подій в Україні. Після звільнення Хмельницький приєднується до Дорошенка, однак, ймовірніше всього, гетьманські амбіції не дозволяють йому діяти конструктивно, і він поступово переорієнтовується на уманського полковника Михайла Ханенка. Зрештою, - татарський полон і ув’язнення в Стамбулі.