Уже 30 років минуло з часу війни в Афганістані, яка забрала життя понад 3 тисяч наших співвітчизників, ще стільки ж стали інвалідами, а більше сотні тисяч у зовсім молоді роки посивіли і отримали звання ветеранів. Кожен 4-й учасник десятилітньої військово-політичної спецоперації Радянського Союзу в Афганістані – українець. Серед них були і шість наших земляків, жителів села Шийківка: Буднік Г.Н., Синицький Ю.В., Коваленко С.В., Мальований В.Ф., Волков В.І., Буднік І.М. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують свій інтернаціональний обов’язок. Деякі кажуть, що не треба згадувати ті далекі часи чужої війни, але ми впевнені, що треба. Треба до тих пір, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!».
Традиційно в нашій школі пройшов захід, присвячений воїнам-інтернаціоналістам, які проходили службу на території інших держав, вшанування пам’яті тих, хто поліг на афганській землі. Цього року в гості до нас завітали ветерани афганської війни Синицький Ю.В., Осіпов Ю.Е., Малишев В.М.
Учні 7 – 9 класів підготували усний журнал «Вічний біль доріг Афганістану…». Під час заходу школярі нагадали присутнім історію подій радянсько-афганської війни, участь та роль у ній воїнів Радянської армії, згадали про смуток та сльози радості матерів, коли 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив територію Афганістану. Діти переглянули авторський фільм «Афганський слід» (автор вчитель географії Печений А.В.), в якому розповідається про наших земляків, учасників тих далеких подій.
Потім перед школярами зі спогадами виступили учасники афганської війни, сивочолі ветерани, які опинились у горнилі війни вісімнадцятилітніми юнаками. Вони розповіли учням про роки служби в Афганістані, участь їхніх бойових підрозділів у проведенні бойових операцій, про роль солдатського братерства у складних ситуаціях, коротко ознайомили школярів із побутом та життям афганського народу, географічними та кліматичними особливостями середньоазіатської країни. Воїни-інтернаціоналісти відповіли на численні запитання учнів, презентували відеофільм про воїнів-афганців Борівського району.
Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і сьогодні. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти - своїх чоловіків і батьків. Учні розповіли про юнаків Борівщини, які не повернулись додому з Афганської землі (Скляров М., Приходченко О.,Титаренко В., Косарєв Р.), згадали борівчан, які пішли у вічність уже у мирний час (серед них і житель нашого села Мальований В.). Всі присутні вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання.
Швидко сплинули майже дві години спілкування учнів з ветеранами афганської війни, гості поспішали на нагородження переможців районного турніру з футзалу, присвяченого 30-й річниці виводу радянських військ з Афганістану. На завершення були побажання здоров’я, довголіття та мирного неба над українською землею:
Хай буде все, що має бути:
І тихі радощі життя,
Калини цвіт і вишень біле диво,
І мирних ранків сонячність щаслива,
І наша вдячність нескінченна,
І України бойові знамена.
ФОТО |
