Літа 1933 від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу: старих, молодих, і дітей, і не народжених – у лонах матерів».
Осягнути чорну хроніку голодомору в Україні 1932-1933 рр. - нелегко, але пам’ятати треба. Без знання правди про минуле, якою страшною вона б не була, не можливий процес оновлення, очищення.
Протягом всього тижня в нашій школі проходили позакласні заходи, присвячені пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років. Класні керівники провели разом з учнями виховні заходи, присвячені трагічній сторінці в історії українського народу, постійно працювала книжкова викладка "Запали свічку пам'яті".
23 листопада проведено лінійку пам'яті жертв Голодомору. Діти запалили свічки і вшанували пам'ять померлих хвилиною мовчання.
Переглянули документальний фільм «Голод 33-го».
24 листопада о 16.00, в містах і селах нашої держави тисячі людей запалять свічки пам'яті по безневинно померлих з голоду. Акція "Запали свічку" - це знак нашої пам'яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення наших душ задля нашого майбутнього.
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть варево виймали з печі
І забирали прямо із горшків.
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді,як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,-
Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!
ФОТО
| 
