ПАВЛО ПОЛУБОТОК (1722 – 1724 рр.)

Павло Полуботок народився в 1660 році в заможній родині козаків на хуторі Ст. Полуботівка. В 70-х роках закінчив Києво – Могилянську академію, а близько 1680 року одружується з Євфимією Самойлович, племінницею Івана Самойловича, яка народила Павлу п’ятьох доньок. Закінчивши академію Полуботок служить у Війську Запорозькому й отримує ранг значкового товариша.  В 1692 році за правління Мазепи був звинувачений з батьком у державній зраді, але з 1703 року він відновив своє чесне ім’я і в 1705 році навіть отримав посаду полковника. В роки Північної війни не підтримав союз Мазепи із шведами. Павло на початку 20-х років XVIII ст. став одним із найбільших магнатів, глибоко цікавився історією, займався господарчою діяльністю та відреставрував чернігівський Вознесенський собор. У 1722 році після смерті гетьмана Івана Скоропадського, козацька рада обирає Павла Полуботка гетьманом без огляду на дозвіл з Петербурга, а цар Петро І, в свою чергу, не визнає цих виборів та призначає Павла Полуботка виконуючим обов’язки – наказним гетьманом. Після падіння Мазепи та смерті Івана Скоропадського гетьманом Лівобережної України став Павло Полуботок. Він походив з давнього козацького роду Полуботків, мав значний авторитет, і відзначався гострим розумом та національно-патріотичними мотивами діяльності.

 Народився 1660 року, юність пройшла під враженнями від «Руїни». Був близьким до клану Самойловича, і під час його гетьманування значно зміцнив свої позиції на Лівобережжі, і через вступив у конфронтацію із дорошенківцями. Традиційно влада Полуботків концентрувалася навколо Чернігова та Чернігівського полку. Павло закінчив Києво-Могилянську академію, мав досвід управлінської роботи. Однак невідомо чи пройшов школу Запорозької Січі. Після державного перевороту і приходу до влади Мазепи потрапляє до числа противників гетьмана, однак вже у 1703 році отримує від нього землеволодіння, а в 1705 році стає Чернігівським полковником. Справжній характер та патріотизм Полуботка стають відомими ще задовго до його приходу на гетьманство. Однак під час Полтавської битви він не підтримав Мазепу, і це стало великою помилкою Павла Полуботка та справжньою трагедією України. В ході того, як у 1708 році відбувалися вибори альтернативного гетьмана, Петро І призначив на посаду Скоропадського, а Полуботка все одно остерігався.

 У 1722 році після смерті Скоропадського козацька рада обирає Полуботка гетьманом без огляду на дозволи з Петербурга, а цар Петро І не визнає цих виборів та призначає Полуботка виконуючим обов’язки – наказним гетьманом. Починаючи з 1722 року, Павло Полуботок проводить фінансові та судові реформи, які спрямовує на протидію російському окупаційному режимові та в напрямку соціальних гарантій. Показовими є заборони чиновникам примушувати козаків до виконання робіт у вигляді повинності. Судові процеси обов’язково повинні були гарантуватися апеляціями. Протидія Малоросійській колегії створює підстави в Петра І для його арешту. Полуботок відкрито протистоїть Росії, а після того, як Військо запорозьке аналогічно звертається до царя з проханням відновити Переяславські статті Хмельницького. Арешт старшини та Полуботка закінчився смертю останнього у 1724 році, похований в Петербурзі. Авторитет гетьмана навіть після смерті був надзвичайно великим, однак після смерті Полуботка головним політичним центром українського народу замість Гетьманщини знову стала Запорізька Січ. Починаючи уже з 1722 року він починає проводити фінансові та судові реформи, які спрямовує на протидію російському окупаційному режимові та в напрямку соціальних гарантій. Показовими є заборони чиновникам примушувати козаків до виконання робіт у вигляді повинності. Судові процеси обов’язково повинні були гарантуватися апеляціями. Протидія Малоросійській колегії, яка була створена Іваном Самойловичем, створює підстави в Петра І для його арешту. Полуботок відкрито протистоїть Росії, Військо Запорозьке аналогічно звертається до царя з проханням відновити Переяславські статті Хмельницького. Це спричинює загострення відносин між гетьманом та царем. Арешт старшини та Полуботка на території Петропавлівської фортеці закінчився смертю останнього у 1724 році, похований він у Петербурзі.