Розробленню засобів активізації пізнавальної діяльності підлітків приділяється належна увага. Зокрема, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, сприяє застосування такого засобу, як опорні конспекти.

Виходячи з того, що розумова діяльність учнів стимулюється задачами, в літературі розрізняють: а) задачі, що використовують у процесі набування знань та умінь; б) задачі, що використовують для закріплення одержаних знань. До першої групи належать, по-перше, задачі, що потребують репродуктивної діяльності, по-друге, задачі, що потребують активної, самостійної, творчої діяльності, які приводять до "відкриття" нових знань та способів діяльності (ці задачі характерні для проблемного навчання). Пізнавальною називається задача, розв'язування якої спрямоване на одержання нових знань про природу і суспільство, на створення нових засобів пошуку знань або досягнення мети за допомогою вже відомих способів розв'язування або нових.

Змістом такої задачі є проблема, в основі якої лежить протиріччя між відомим і шуканим. Таким чином, пізнавальна задача завжди проблемна за змістом (хоч за способом її постановки вчителем може виявитися не проблемною).

Особливу цінність, становлять пошукові пізнавальні задачі, які потребують самостійного пошуку шляхів розв'язування, його здійснення та перевірки, виявлення і виправлення помилок. Тому закономірно, що пошукові пізнавальні задачі широко застосовують у формуванні пізнавальної самостійності учнів. Перспективна пізнавальна задача — це задача, розв'язування якої потребує попереднього розв'язування цілого ряду більш часткових задач.

Дослідження показало, що пошук шляхів подолання формалізму засвоєння знань наводить на думку про необхідність проблемної побудови навчання на основі втілення системи різноманітних пізнавальних задач. Побудова такої системи відбувається відповідно до певних принципів і задовольняє певні умови [14].

Можна стверджувати, що в процесі навчання методи виступають як упорядковані способи взаємообумовленої діяльності вчителів і учнів, спрямованої на досягнення конкретної дидактичної мети. Педагог зазначає, що оскільки внутрішні взаємозв'язки породження і перетворення проблемного і частково-пошукового методів реалізуються на основі психолого педагогічних закономірностей людського мислення, то їх застосування в навчальному процесі може забезпечувати високий рівень прояву факторів пізнавальної активності. А використання внутрішніх взаємозв'язків проблемного і частково-пошукового методів у процесі навчання активізують пізнавальну діяльність шляхом інтегрованого прояву функції методів у взаємозв'язку, які зокрема, використовуються у системі, що містить декілька рівнів засвоєння навчального матеріалу: рівень пізнання; рівень відтворення; рівень застосування в стандартних ситуаціях і застосування в змінених ситуаціях. Використання внутрішніх взаємозв'язків близьких по характеру методів навчання, розширює потенційні можливості окремого методу і створює передумови для ефективної взаємодії на основі фактору пізнавальної активності.

Так, одержані результати засвідчили, що 25,6 % учнів можуть застосовувати засвоєний навчальний матеріал у змінених ситуаціях, 56,1 % — відтворювати і застосовувати у стандартних ситуаціях. Для цих учнів характерне вміння застосовувати знання і в нестандартних ситуаціях. 18, 3 % учнів засвоюють навчальний матеріал на рівні впізнання і відтворення. В основному це учні, в яких не були достатньою мірою сформовані загально-навчальні вміння і навички. Активна участь учнів у процесі навчання пов'язана з перманентною мотивацією пізнавальної діяльності, створення умов формування, неузгодженістю між знанням і незнанням учнів [14].

Активізації пізнавальної діяльності підлітків може сприяти такий засіб, як опорні конспекти. Опорні конспекти значно полегшують сприймання матеріалу та його розуміння. Можливість наочно представити теорію є підтримкою її закріплення в пам'яті учня шляхом активізації образного мислення. Опорні конспекти можна використовувати на різних типах занять: лабораторно-практичних, підсумково-узагальнюючих, уроках-лекціях. Усе залежить від індивідуальності вчителя, його професійної майстерності, рівня підготовки класу.

Велике значення для активізації пізнавальної діяльності підлітків має створення пізнавальної перспективи. Для її створення у навчанні застосовуються такі способи і засоби, як — попереднє повідомлення учням про мету, план, термін виконання майбутньої пізнавальної діяльності, про те, що вони вивчатимуть і в які терміни; де зможуть застосовувати одержані знання; що вони повинні знати для успішного вивчення теми, що з необхідних знань та умінь уже сформовано і що необхідно сформувати. Попереднє повідомлення учням на початку вивчення теми або курсу про елементарні знання і вміння, які будуть згодом розширені, сформовані, вдосконалені. Створення проблемної ситуації, постановка проблемних задач і питань. Впровадження в навчальний процес завдань, характеру та здійснення навчання. Введення навчальної інформації великими блоками. Організація навчально-пізнавальної діяльності на прогностичних засадах.

Однією з перспективних форм роботи з дітьми є рольова гра. При роботі з дітьми виявлено, що найважливішими для них бувають завдання та запитання на співставлення і аналіз прочитаного матеріалу, де потрібні самостійність мислення та системний підхід. Самостійну, творчу особистість формує тільки самостійна, творча діяльність, побудована на основі самоуправління. Головна особливість такої гри — визначення ролей та сюжету. Такі переваги, як вільне не регламентоване спілкування, творча діяльність, необмежені можливості при моделюванні проблем, ситуацій, дозволяють іграм зайняти особливе місце в сучасних методах навчання. Метою такої гри є розвиток у дітей логічного мислення та пізнавального інтересу.

1. Під активізацією навчально-пізнавальної діяльності розуміють підвищення рівня усвідомленого пізнання об'єктивно-реальних закономірностей у процесі навчання.

Кожен учитель застосовує у навчальному процесі свої прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, але досвід роботи одного вчителя не може бути механічно перенесений іншим учителем в інший клас. У зв'язку з цим виникає потреба в теоретичному обґрунтуванні системи роботи вчителів з активізації пізнавальної діяльності учнів.

Основна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей. З психології відомо, що здібності людини, в тому числі і учнів, розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує вчитель, повинні враховувати рівень пізнавальних здібностей учнів, бо непосильні завдання можуть підірвати віру учнів у свої сили і не дадуть позитивного ефекту. Тому система роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів повинна будуватись з врахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів, розвитку їх мислення. У процесі навчання учень здійснює різні дії, в яких виступають основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уява, мислення, пам'ять та ін. Оскільки з усіх пізнавальних психічних процесів провідним є мислення, то можна сказати, що активізувати діяльність учнів - це активізувати їх мислення. Разом з тим треба пам'ятати, що без бажання учня вчитися всі старання вчителя не дадуть очікуваних наслідків. Звідси випливає висновок, що потрібно формувати мотиви навчання, бажання учнів розв'язувати пізнавальні задачі.

Як уже зазначалось, в учнів потрібно сформувати мотиви навчання, головним з яких є інтерес до предмету. Під пізнавальним інтересом до предмету розуміють вибіркову спрямованість психічних процесів людини на певні об'єкти і явища оточуючого світу. Звичайно, учнів навчають не тільки тому, що їм цікаво. Навчання - це праця, що потребує великої напруги сил. І все ж стійкий інтерес учнів до предмету іде через цікавість і допитливість і значною мірою визначає успіх учнів у навчанні.

2.Учитель не тільки пояснює навчальний матеріал, а й організовує пізнавальну діяльність учнів. Починається виклад матеріалу з повідомлення теми. Перш за все треба показати необхідність вивчення теми і логіку вивчення кожного її питання. Важливо викликати інтерес до теми. Для цього можна навести цікаві факти встановлення закону, показати досліди, які учні зможуть пояснити в ході розгляду теми, вказати пізнавальні задачі, що будуть розв'язуватися на уроці. Адже усвідомлення мети діяльності є необхідною умовою будь-якої вольової дії.

Учитель має не просто повідомити факти учням, а провести доказовий виклад пізнавальних задач, які будуть розв'язуватися. До доказових прийомів викладу навчального матеріалу відносять висновки, одержані на основі дослідів або теоретично, з використанням індукції, дедукції та аналогії. Суть індукції та дедукції можна з'ясувати співставленням їх з емпіричним та теоретичним рівнем пізнання.

Засвоєнню матеріалу учнями сприяє розуміння ними принципів побудови теорій, різного ступеня узагальнень в фізичних законах ( закони збереження різних фізичних величин є досить широкими узагальненнями, закон Кулона є дослідним законом і теоретичного пояснення не має) та суті фізичних понять.

Розумінню учнями матеріалу та розвитку їх мислення сприяє систематична і цілеспрямована самостійна робота з підручником на уроках. У процесі оволодіння навичками роботи з підручником виділяють чотири етапи.

I етап. Вироблення початкових умінь роботи з підручником:

• вчитатися в текст;
• знайти відповіді на поставлені вчителем запитання;
• одержати необхідну інформацію з малюнків, таблиць, графіків;
• користуватися змістом підручника.

Для вироблення вказаних умінь учням пропонуються контрольні запитання по змісту навчального матеріалу відповідно до кожного пункту. Пропонуються тексти порівняно прості, доступні для самостійного опрацювання на даному етапі.

II етап. Вироблення вміння виділяти головну думку в тексті за допомогою планів узагальнюючого характеру.

III етап. Закріплення умінь визначати тип тексту, сукупність основних питань в ньому, складання плану відповіді за змістом тексту.

IV етап. Розширення вмінь самостійно працювати над комбінованим текстом.

3. Розуміння учнями навчального матеріалу, що вивчається, є лише першою сходинкою в активізації пізнавальної діяльності і тією базою, на основі якої застосовуються інші методи, що вимагають більшої самостійності учнів і розраховані на більш ґрунтовний розвиток їх логічного мислення. Розглянемо деякі з них.

Метод евристичної бесіди.

Для розвитку логічного мислення учнів їх треба поставити в такі умови, щоб вони самі аналізували, проводили порівняння і синтез, робили висновки на основі індукції та дедукції тощо. Це можна зробити при проведенні уроку методом бесіди. Питання повинні ставитись не на відтворення учнями раніше засвоєних знань, а мають бути розраховані на мислення учнів, на їх аналітико-синтетичну діяльність, на одержання висновку індуктивним чи дедуктивним шляхом. Отже, головне не просто сама бесіда, а які питання будуть ставитися учням.

Проведення уроку методом евристичної бесіди вимагає від вчителя ретельної підготовки. Перш за все потрібно чітко визначити пізнавальні задачі уроку та відмітити ті з них, які будуть розв'язуватися учнями шляхом власної розумової діяльності в ході бесіди. По-друге, треба вибрати об'єкти для аналізу. При індуктивному прийомі мислення - це результати дослідів, а при дедуктивному - теоретична модель явища чи процесу з використанням схем, малюнків або діючих моделей. При підготовці до уроку потрібно виділити знання, які будуть необхідні учням для аналізу об'єктів, які розглядаються.

4. Теоретичною основою проблемного навчання є закономірності творчого пізнавального процесу. Проблемне навчання як і творчий пізнавальний процес здійснюється в три етапи.

Суттю першого етапу є створення проблемної ситуації, її аналіз і підведення учнів до необхідності з'ясування певної проблеми.

На другому етапі учнів включають в активний пошук розв'язання проблеми. Учні висловлюють здогадки і гіпотези щодо розв'язання проблеми, які в ході обговорення аналізуються з тим, щоб знайти найбільш раціональні способи її розв'язання.

На третьому етапі висловлені здогадки або гіпотези перевіряються теоретично або експериментально, робиться висновок. У ході розв'язку досліджуються деякі сторони об'єкта або явища, що вивчаються. У результаті такої діяльності учні одержують певну систему знань.

Інколи вважають, що проблемне навчання починається з постановки навчальної проблеми. Це не так. Воно починається із створення проблемної ситуації. Проблема (протиріччя) існує об'єктивно, незалежно від суб'єкта, що її вивчає. Створення проблемної ситуації передбачає залучення учня до такої діяльності, в результаті якої виявляються факти, що суперечать життєвому досвіду учня або системі знань, яка в нього створилася. Невідповідність, яка при цьому виникає, спонукає учня з'ясувати суть питання, виявити причину невідповідності.

Проблема виникає з аналізу проблемної ситуації, із з'ясування питання, що не так, що суперечить відомому.

Отже, проблемна ситуація передбачає залучення учня до її розв'язання, її суть в суб'єктивному психологічному стані, у переживанні пізнавальних труднощів, яке супроводжується усвідомленням того, що істина десь близько, щоб її знайти треба лише подумати. Ця "близькість" розв'язку досить важлива для організації проблемного навчання, бо питання, відповіді на які лежать досить далеко, недоступні учням. Проблемна ситуація викликає появу інтересу до виучуваного питання, залучає учня до активного пізнавального пошуку. Ввести учня в проблемну ситуацію - означає наштовхнути його на суперечності.

Існують різні способи створення проблемних ситуацій. Завдання вчителя полягає не в тому, щоб вказати учням на суперечності, а в тому, щоб учні самі їх з'ясували в ході пошукової діяльності.

Головне завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити активну діяльність учнів на всіх етапах розв'язку проблеми. 3 різниx шляхів розв'язку проблеми найбільше активізують діяльність і мислення учнів такі:

• проблемна бесіда;
• частково-пошукові завдання.

До частково-пошукових завдань належать: завдання на передбачення результатів експерименту, завдання на планування експерименту, завдання на передбачення принципів пояснення дослідів, завдання на передбачення нових наслідків тощо.

Активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення географії

Активно-пізнавальна і практична діяльність учнів — одна з головних турбот учителя географії. Тому вчи­телі перебувають у постійному пошу­ку різних форм навчання. Традиційні форми та методи навчання не зав­жди забезпечують глибоке вивчен­ня навчального предмета. Через те завдання сучасного вчителя — знай­ти такі форми навчання, які зро­били б урок цікавішим, підвищили інтерес учнів до вивчення пред­метів, активізували б їхню діяль­ність та зняли напруження, особ­ливо під час перевірки знань.

У своїй практичній діяльності я велике значення надаю повторенню та перевірці навчального матеріалу з певної теми та розділу. Ефективність такої перевірки зале­жить від того, як учитель організо­вує урок і наскільки успішно учні застосовують набуті знання та вміння. Хочу зупини­тися на різних формах проведення узагальнюючих уроків, які я використовую у своїй роботі і яким на­даю особливого значення, тому що на уроках уза­гальнюючого повторення, як правило, учитель сам собі ставить оцінку, чого і як навчив дітей. Від нас, учителів, залежить, щоб ці уроки стали цікавими-і запа­м'яталися.

Найпоширенішими з них є уроки, що проводять­ся у формі ігор-змагань.

Дуже популярними серед школярів 6—7 класів є уроки у формі КВК. Під час підготовки і проведення КВК школярі вчаться творчо мислити, «здобувати» знання, швидко шукати правильну відповідь.

Учаться вони й уважно слухати, розуміти своїх то­варишів, виручати команду у важку хвилину. Підготов­ку до КВК розпочинаю вже з перших уроків теми: ого­лошую учням, що в кінці цієї теми ми проведемо урок у вигляді КВК, формуються команди, вибираються капітани, і самі учні розподіляють обов'язки, наприк­лад: картографа, зоолога, ботаніка, кліматолога та ін. Дітям даю завдання: повторити номенклатуру, підго­тувати невеличкі кросворди, 2—3 запитання суперни­кам тощо. КВК проходить на уроці протягом 40—45 хвилин. Ведучий КВК — учитель, він же і журі. Кон­курси можна придумати різні. КВК починається, як правило, привітанням, де учні у веселій формі пред­ставляють свою команду. Потім конкурс «Розминка», що проходить у швидкому темпі. (Команді видається картка, на якій записані цифри, назви. Необхідно ви­значити, що вони означають.) Конкурс «Географічна естафета»

— кожна команда отримує указку — естафетну паличку. Представ­ники команд по черзі підходять до карти і показують географічні об'єкти, які вони вивчали. Учас­ники передають указку один одно­му, кожен повинен показати якийсь об'єкт з вивченої теми на карті. За кожну правильну відповідь коман­да отримує І бал, якщо об'єкт не названий чи показаний неправиль­но, бал не зараховується.

Конкурсів можна придумати і використати багато, але більшість із них уже стали традиційними і повторюються з теми в тему.

Ще один з різновидів уроку-гри, які я використовую, — це урок-марафон — своєрідна естафе­та на узагальнюючих уроках після вивчення материка.

Учням потрібно якомога швидше пройти всі ета­пи естафети і набрати якнайбільшу кількість балів. Завдання для карток-етапів підбираю різні: і тести, і кросворди, і завдання для роботи з контурною кар­тою. Намагаюся їх диференціювати, враховуючи підготовленість учнів, підбираю легші і важчі.

На уроках узагальнення практикую проведення прес-конференцій та ділових ігор. Одну з таких прес-конференцій я провела після вивчення материка Ан­тарктида. Четверо найсильніших і найпідготовленіших учнів виконували роль учасників експедиції в Антарктиду, решта учнів ставили їм будь-які запи­тання про цей материк, що вимагали знання фактич­ного матеріалу, уміння узагальнювати, орієнтуватися в ситуаціях, виявляти винахідливість.

Подібну прес-конференцію проводила в 8—9 кла­сах після вивчення географії Івано-Франківської області. Учні ділилися на «спеціалістів» (ландшафтознавців, екологів, економістів, ґрунтознавців, демографів) та працівників засобів масової інформації, які представляли різні жур­нали, газети, теле- та радіопрограми. Прес-конференції не тільки активізують діяльність класу, оригінальним способом перевіряючи знання, а й змушують учнів ду­мати, учать ставити запитання, адже часом це зробити не легше, ніж відповісти на нього.

У свої уроки я часто вводжу ділову гру, наприк­лад, вивчаючи океани у 7 класі чи тему «Гідросфера» в 6 класі, пропоную різні ситуації:

1. Один із вас буде капітаном, Інший штурманом. Потрібно визначити мету експедиції, вибрати марш­рут плавання, розказати про природу тих місць, де ви побували.

2. Здійсніть уявну подорож до Північного полю­са. Виберіть спосіб пересування. Які труднощі вам зустрілися?

Під час вивчення материків пропоную учням творчі роботи. Наприклад: скласти пам'ятку туристові, який вирушає в подорож на даний материк. Учні лако­нічно, у дотепній формі викладають необхідні дані про материк. Пропоную також творчі завдання типу «Щоденник подорожі, яка не відбулася», або «Три дні в Африці». Творчі роботи учні ілюструють малюнка­ми. Традиційно після вивчення теми «Атмосфера» про­воджу урок-вікторину «Що? Де? Коли?». Підбираю цікаві запитання з усієї теми, які могли б найповніше вия­вити рівень знань учнів. Використовую «чорний ящик», «бліц-» і «супербліц-запитання».

Після вивчення розділу «Господарство» в 9 класі проводжу урок-залік. Метою такого уроку є узагаль­нення та систематизація знань учнів з теми, закріп­лення основних понять і термінів, перевірка вміння працювати зі статистичними довідниками, економіч­ними картами, діаграмами, таблицями; прищеплен­ня школярам навичок самостійності в оцінці знань своїх товаришів.

На багатьох своїх уроках пропоную учням розв'я­зування кросвордів. Цю роботу діти дуже люблять, виконують із задоволенням. Складаю нескладні крос­ворди, які потребують знання фактичного матеріалу підручника й уміння працювати з картою. Такі тематичні кросворди розроблені з усіх головних тем у 6 і 7 класах і використовуються на різних етапах уроку.

Під час вивчення програмового матеріалу з гео­графії в учнів виникає багато таких запитань, вичерпні відповіді на які під час уроку дати неможливо через нестачу часу. Тому органічним доповненням до уроків є позакласна робота, під час якої учні розвива­ються і задовольняють свою допитливість, виявля­ють творчу ініціативу і самостійність.

Позакласна робота для учнів — справа добро­вільна, а для вчителя обов'язкова. Кожного на­вчального року я проводжу загальношкільний позакласний захід із географії. Серед них — конкурси веселих і кмітливих, гра-вікторина «Що? Де? Коли?», «брейн-ринг». Разом з учнями створили екологічну стежку, де можна проводити екскурсії, виконувати практичні роботи не лише з географії, а й з приро­дознавства, біології.

Практикую також проведення тижнів географії, участь у яких беруть усі учні школи. Програма тижня передбачає проведення різних заходів, серед яких, наприклад «Екологічний бумеранг», посвята п'яти­класників у географи, географічна кросвордина, ус­ний журнал «Географічні рекордсмени», гра «Щас­ливий випадок» тощо. Щорічно проводимо і шкільну географічну олімпіаду, переможці. Різноманітні форми проведення навчальних занять дають можливість виявити здібності кожного учня, викликати непідробну цікавість до предмета, розвинути ідею співробітництва вчителя й учня, стати активним учасником навчального проце­су, засвоїти матеріал безпосередньо на уроці.

ЕЛЕМЕНТИ НАРОДОЗНАВСТВА У ВИВЧЕННІ ГЕОГРАФІЇ

Якщо не займатися творчою працею на користь на­роду, то не варто й жити.

К. Геренчук

Одним із головних завдань шкільного курсу географії є формування в учнів цілісного географічного образу планети Земля, починаючи від вивчення рідного краю і держави та закінчуючи пізнанням глобальних зако­номірностей і процесів.

Географічна наука з її багатим і різноманітним змістом має великі можливості для широкого викори­стання елементів народознавства [71.

Під час вивчення природних умов та ресурсів, роз­витку господарства і культури рідного краю народо­знавство набуває особливого значення у прилученні учнів до національної культури.

Місто Коломия знаходиться в Івано-Франківській області, жителі якого знають сотні легенд, притч, розповідей, пісень, прислів'їв, що є важливим доповненням гео­графічного змісту при вивченні рідного краю.

Основну увагу вчителем необхідно зосереджу­вати на:

• Підвищенні наукового рівня викладання гео­графії згідно із сучасними вимогами, дотримуючись девізу «Корінням — в етнос, гіллям — у світову цивілі­зацію».

• Організації творчої праці учнів на основі ефек­тивного використання зібраного краєзнавчого мате­ріалу.

• Спрямуванні навчання на високий кінцевий ре­зультат, глибокі й міцні знання, інтелектуальний роз­виток, виховання громадянина нашої держави, сім'я­нина, підготовку до самостійного життя в умовах рин­кової економіки. Вплетення елементів народознавства в навчально-виховний процес забезпечує підвищення якості навчання географії.

Велике значення має тематичне планування з ура­хуванням елементів народознавства, які підсилюють географічний зміст навчального матеріалу. Різні типи уроків, форми їх проведення забезпечують диференційований підхід до викладання географії.

Уроки сприяють розвитку різних умінь: пред­метних (читання карти), міжпредметних (географічні характеристики природних та економічних районів, розселення мовних сімей), позапредметні (порівнян­ня, висновки). Головним завданням учителя є ство­рення умов творчого застосування умінь учнями. Учні мають поступово навчитися самостійно вибирати еле­менти народознавства, висловлювати варіанти думки, переформульовувати ідеї, знаходити принцип дії, ви­користовувати логічні схеми для викладення наукових фактів, теорії. Це повинно стати стилем їхнього мис­лення. Учити дітей учитися, сповна використовуючи надбання народного бездонного джерела, — складова частина навчального процесу.

Елементи народознавства можуть бути використані на різних етапах уроків. При цьому практикуються різноманітні завдання: підбір прислів'їв та пояснення їхнього змісту, інтерв'ю у старожилів, складання роз­повідей, запис легенд та притч, підготовка запитань тощо.

Під час вивчення «Рідного краю» діти складають родинні дерева. Передує цьому пошукова робота учнів.

Велике виховне значення має легенда про уявлен­ня нашими предками життя всіх людей на землі як велетенського Дерева Роду.

«Витоки воно бере, — каже вчитель, — від Адама і Єви, які дали початок усьому людському родові. «Колі­но» — це одне покоління. Кожен з нас — це перше «коліно», тато і мама — друге і т. д. Хто назве сім колін, той дуже добре знає свій родовід, а хто назве шістдесят чотири коліна — то це вже безсмертя. Це і е завдан­ням на все життя. Це завдання повинно передаватися дітям, внукам, правнукам .» Широко використовуєть­ся дослідницький метод.

Під час підсумків спостережень за природою зістав­ляємо з народними прикметами. Наприклад, який день на Стрітення (15 лютого), такою буде весна, або щоб мати багатий урожай, то до Благовіщення (7 квітня) не можна порушувати спокій землі, яка до цього дня на­бирає сили. Діти перевіряють дію народних прикмет на основі власного досвіду [8].

Учитель здійснює диференційований підхід у пошуку й використанні краєзнавчого матеріалу. Це допомагає здобути учням знання не лише з підручника, а й із самого життя. Такі завдання потрібно розподіляти інди­відуально, враховуючи інтереси та можливості дітей. Результати їхньої праці обов'язково заслуховувати на наступному уроці або використовувати на уроках узагальнення знань. Але в жодному разі праця учнів не має залишитися поза увагою вчителя та інших учнів.

Велике значення має виконання домашніх завдань пошукового характеру з фізичної та економічної гео­графії України. Ці два курси мають широкі можли­вості для використання у навчальному процесі еле­ментів народознавства, на яких базується кожне зав­дання.

Приклади домашніх завдань:

1. Вести календар спостережень за природою у зіставленні з народними прикметами (5—6 класи).

2. Скласти характеристику природних комплексів на основі досліджень із використанням легенд (7—8 класи),

Подорожі, мандрівки, зустрічі, семінари, конфе­ренції, дослідження, екскурсії в краєзнавчий музей та етнографічний комплекс — далеко не повний перелік форм проведення уроків з елементами народознавства, що запам'ятовуються учням на все життя.

Зібраний і систематизований матеріал може стати основою сценаріїв виховних заходів, вечорів, дитячих ранків, конкурсів, ігор, краєзнавчо-географічних тижнів. (Див. додаток.)

Відомо, що вивчення географії з елементами наро­дознавства — це творчість учителя. Вона базується на постійному пошукові, який вимагає щоденної клопіт­кої праці. Ця праця скуплюється сторицею: підвищенням інтересу учнів до географії та рівня сформованості компетенцій, вирішенням багатьох проблем, пов'яза­них із вихованням майбутнього покоління нашої держави.