Документ 1 «з праці сучасних українських істориків В.О.Балуха та В.П.Коцура»

«Німецьке слово «рицар» (лицар) спочатку означало «вершник» і через польську мову воно ввійшло до української. Так називали вояка-феодала, який ніс військову службу для свого сеньйора, зазвичай кінну. Пізніше, в ХІ-ХІІ ст., термін «рицар» набув ширшого значення.

         Він став синонімом знатності і шляхетності…

         Рицар мав боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе. Всі ці чесноти отримали назву кодекс честі»

Документ 2 Із праці українського історика ХХ століття І.П. Крип¢якевича

«Це відбувалось дуже святочно. Кандидат перебував ніч на молитві, а потім одягався в білий і червоний одяг на знак того, що готовий жертвувати кров за віру. Після богослужіння один із старших лицарів ударяв його тричі в рам’я зі словами: “Вибиваю тебе на лицаря в ім’я Бога, Св.Михаїла, Св.Георгія”. У Франції був звичай, що молодий лицар вскакував на коня, об’їздив навколо подвір’я й списом ударяв манекен…»

Документ 3 «З пісні про Роланда»

«Бо за сеньйора всяк васал повинен

Терпіти біль і спеку, рани й холод,

Віддати кров свою, саме життя із тілом.

А ворогів рубати без упину.

Ніхто щоб не ославив у піснях нас!»

Документ 4 за книгою Гері Хаггардо «Прекрасна Маргарита»

       «За герольдами (знавцями гербів)  в золотому одязі через головний вхід на арену виїхав маркіз Морелла в супроводі почту. Під ним був чудовий вороний кінь, і сам він у чорних обладунках. На його червоному щиті був герб із зображенням орла з короною, що свідчило про звання, і гордий девіз «Те, що я беру, я знищую». Маркіз зупинив свого коня в центрі арени, підняв його на диби і змусив зробити коло на задніх ногах. Натовп вітав маркіза вигуками.

       Знову пролунали труби, і верхи на білому коні, у білому одязі, виїхав високий і суворий сер Пітер Брум. На його щиті був зображений золотий, спрямований донизу сокіл, і девіз: «За любов і честь». Він також зробив коло, при цьому він підняв свого списа на знак вітання. Цього разу натовп мовчав – рицар був іноземець.