Історія України 11 клас.
Урок № ________ Дата 17.02.2016 року
Тема. Причини та початок перебудови.
Мета: показати необхідність суспільних перетворень. Розкрити суть перебудовчих процесів та їх особливість в Україні. Схарактеризувати Чорнобильську катастрофу як трагедію українського народу і подію планетарного масштабу. Формувати вміння виражати власну думку з приводу конкретних історичних явищ і процесів, обґрунтовувати і відстоювати її. Формувати в учнів розуміння взаємозв’язку між історичними фактами, вдосконалювати навички аналізу, синтезу, критичного оцінювання історичних подій; виховувати в учнів інтерес до національної історії. Виховувати учнів у дусі патріотизму і утверджувати ідеали демократії. Сприяти осмисленню ролі людини в історії та її відповідальності за свої вчинки.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, документи, тестові завдання, телевізор, мультимедійна презентація, відеоматеріали, ноутбук.
Основні поняття і терміни: перебудова, стратегія «прискорення», демократизація, гласність, Чорнобильська катастрофа, антиалкогольна кампанія.
Основні дати: 1985 - 1991 рр.. - період перебудови в СРСР; квітень 1985 року – Пленум ЦК КПРС; 26 квітня 1986 р. - Чорнобильська катастрофа.
«Система убита, але немає куди вивезти труп. Він розкладається, гниє, і жити при цих рештках нестерпніше, ніж при живій системі».
Ф. Кривін
«Перебудова», «Гласність», «Демократія» – ці гасла, що було висунуто в часи М. Горбачова, були спробою реформувати політичну систему в СРСР.
Хід уроку
І. Організаційний момент уроку. (2 хв.)
ІІ. Перевірка та закріплення знань учнів. (до 10 хв.)
Виконання різнорівневих тестових завдань з теми «Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х – початок 80-х років)» /додаються/.
Ключ до тестових завдань: 1. Б 2. В 3. А 4. Г 5. Г 6. 2, 3, 5 7. 1А, 2Г, 3В, 4Б
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності. (6 хв.)
Повідомлення теми та мети уроку (фільм «20 кроків до мрії. Крок 17: перебудова»).
У ч и т е л ь (слайд 3). Критичне становище, у якому опинився СРСР у середині 80-х років, свідчило про необхідність радикальних перетворень.
СТРУКТУРНА КРИЗА
РАДЯНСЬКОЇ МОДЕЛІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ
Економічна криза: – дефіцит товарів;
- відмова або повільне запровадження нових технологій;
- невисока якість більшості товарів;
- продовольча криза; хронічна криза сільського господарства;
- прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати);
- переважно екстенсивний шлях розвитку економіки;
- висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції.
Політична криза:
- воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо);
- нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва;
- недієздатність законодавчих органів;
- втрата динамічності в розвитку радянської моделі і, відповідно, її привабливості для інших країн;
- корупція у вищих ешелонах влади - підкуп державних і політичних діячів: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв’язків, особистої відданості;
- посилення репресій проти інакомислячих.
Ідеологічна криза:
- розчарування у правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму);
- розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя;
- усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму;
- зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві;
- посилення ідеологічного тиску на суспільство.
Екологічна криза:
- бездумна експлуатація природних ресурсів;
- відсутність наукового обґрунтування у розміщенні виробничих потужностей;
- руйнування природного середовища, придатного для життя людей (забруднення водоймищ, атмосфери тощо);
- поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання дитячих захворювань і народжуваності нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тощо).
ІV . Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.
Причини і початок «перебудови»
У ч и т е л ь. (слайд 4).
1982 – 1985 рр. («парад генсеків» – період короткочасного перебування у влади Ю. Андропова та К. Черненка)
Листопад 1982 р. – смерть Л. Брежнєва. Генеральним секретарем ЦК КПРС стає Ю.Андропов. Починається боротьба за укріплення дисципліни, боротьба з корупцією.
Лютий 1984 р. – смерть Ю. Андропова. Генеральним секретарем ЦК КПРС стає К.Черненко. Збереження «застою»
Березень 1985 р. – смерть К. Черненка. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова.
Причини перебудови : (точки зору, слайд 5)
1). Перебудову нав’язав Захід.
Це результат «змови» імперіалістичних сил. План краху КПРС і СРСР був розроблений ЦРУ і здійснений через «агентів впливу» – М.С. Горбачова, А.Н. Яковлєва та ін.
2). Перебудова обумовлена внутрішніми причинами:
кризовим станом вітчизняної економіки і необхідністю її модернізації;
розчаруванням народу в ідеях соціалізму;
приходом в керівництво країни представників нового покоління, які усвідомлювали необхідність змін в суспільстві;
поширення ідей суверенітету - цілковита незалежність держави від інших держав в її внутрішній зовнішній політиці.
Докорінні зміни у внутрішній і зовнішній політиці розпочалися, коли 11 березня 1985 р. після смерті Костянтина Черненка Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано Михайла Горбачова.
На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС Горбачов уперше заявив про «необхідність перебудови господарського механізму». Тому квітень 1985 р. вважається початком перебудови в СРСР, хоч власне поняття «перебудова» з’явилося значно пізніше.
П е р е б у д о в а (рос. «перестройка») - теоретично-політична програма реформування командно-адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР. (слайд 6)
Метою перебудови був перехід до демократичного соціалізму та ринкової економіки, що зумовлювалось низкою факторів.
1. Очевидна науково-технічна відсталість країни порівняно з передовими західними країнами, що дедалі поглиблювалась.
2. Уповільнення темпів економічного розвитку.
3. Низька якість більшості вітчизняних промислових товарів.
4. Неспроможність колгоспно-радгоспного ладу забезпечити країну продуктами сільського господарства.
5. Вражаюча безгосподарність в усіх ланках народногосподарського комплексу.
6. Нездатність режиму забезпечити більш-менш задовільний рівень життя для своїх громадян.
7. Нескінченні дефіцити найнеобхідніших продуктів і товарів.
8. Нещадне переслідування владою будь-яких форм дисидентства, інакомислення та опозиції.
9. Всевладдя партноменклатури.
10. Значне поширення корупції, соціальної апатії, пияцтва та інших негараздів у радянському суспільстві.
Основні напрями політики реформ М. Горбачова
1. Демократизація суспільства. Створення правової держави.
2. Гласність.
3. Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади.
4. Утвердження багатопартійності.
5. Запровадження інституту президентства.
6. Підготовка нового союзного договору.
7. Політика нового мислення у зовнішніх відносинах.
8. Підтримка демократичних революцій у Східній Європі.
Робота з документами
Леонід Кравчук, перший президент України
«Нам хотілося, щоб все це змінилося: цей консерватизм, щорічні похорони генсека, щорічні виклики вночі писати від ЦК траурні документи… Все це настільки вже обридло, настільки було неавторитетним, що коли було проголошено перебудову й визначено основні її шляхи - насамперед науково-технічний прогрес (це те, на чому найдовше у своїй доповіді зосередився Горбачов: що нам потрібні нові технології, що ми не можемо відставати від Заходу) - це було сприйнято більшою частиною пленуму на «ура». …Основне значення перебудови полягало в тому, що вона відкрила очі партійним керівникам, інтелігенції, політичній еліті на те, що ми відстали від західних країн на 50–100 років».
Валентина Кирилова, директор видавництва Соломії Павличко «Основи»
«Я добре пам’ятаю той час. Це була моя остання студентська весна на історичному факультеті. Ми не чекали жодних роз’яснень від викладачів кафедри історії КПРС. Ми все давно розуміли, жадали змін, хотіли правди та свободи. Або хоча б їхньої ілюзії. Курс на перебудову? Дайош перебудову! Ми потребували зміни напрямку руху, ми втомилися рухатися в нікуди. Це була надія».
Віктор Мусіяка
«Те, що прагнення радикальних змін, згодом названих «перебудовою», декларували перші особи країни, було для нас, звичайних членів партії, яким і я, зокрема, був, знаковою подією. Назвав би це яскравим спалахом, своєрідним осяянням, на жаль, нетривалим… Адже в нас справді зародилася надія, зокрема на те, що не лише країна, а й партія, її авангард, стане нарешті на новий, прогресивний шлях розвитку».
Сергій Шевчук
«Пригадую, як ми захоплювалися «раннім» Горбачовим, як збиралися біля екранів телевізорів, коли він виступав із промовами, кожна з яких розвінчувала великий міф. Слова були красивими, але за ними не виявилося діла».
У ч и т е л ь. Період перебудови мав декілька етапів (слайд 6).
І етап перебудови (квітень 1985 - січень 1987 р.)
Визрівання політичного курсу перебудови. Трансформація радянського суспільства розпочалася як типова революція «згори».
У квітні 1985 р. на Пленумі ЦК КПРС було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Провідними його елементами було визначено інтенсифікацію економіки, прискорення науково-технічного прогресу, активізацію «людського фактора», перебудову управління та планування, удосконалення структурної та інвестиційної політики, підвищення організованості й дисципліни, поліпшення стилю діяльності, обґрунтовані кадрові зміни (термін «перебудова» вживався тоді лише в контексті поліпшення управління господарським механізмом). Перетворення на початковому етапі не були системними і стосувалися передусім економіки (наведення елементарного порядку, зміцнення трудової та технологічної дисципліни, підвищення відповідальності кадрів тощо).
Характерні ознаки першого періоду:
1. Джерелом реформаторських імпульсів є політичний центр держави.
2. Вичікувальна позиція апарату партійно-державних органів.
3. Визрівання потреби в політичних узагальненнях та чіткій програмі перебудови.
4. Консерватизм, інертність, зорієнтованість на політичний центр суспільної думки.
Вчитель. Особливості перебудови в Україні (слайд 7).
В Україні перебудовчі процеси загалом збігалися із загальносоюзними.
Проте вони мали і свої особливості:
• уповільнений темп розвитку;
• порівняно низький рівень активності населення;
• тривале збереження при владі старої брежнєвської еліти;
• відсутність відвертого насилля як засобу розв’язання внутрішніх проблем; перетворення Чорнобильської трагедії з екологічного чинника суспільного життя на потужний політичний.
Володимир Притула, політолог, аналітик Кримського незалежного центру політичних дослідників і журналістів
«На жаль, небажана об’єктивна реальність для України полягала в тому, що при владі перебували люди, які були не готові до таких змін, які були продуктом минулої епохи, й нічого іншого не можна було чекати, бо й організаційно, і психологічно вона була відгороджена від передових світових тенденцій розвитку. Ми, на жаль, не Польща й не Чехія, де вже на той час були й зачатки ринкового суспільства, й передова еліта, яка була готова перехопити владу, а в нас просто нікому було цим займатися. Отже, перехідний період у нас виявився значно складнішим, ніж у них».
Українська офіційна влада була вимушена підтримувати політику центрального керівництва, хоча компартійна еліта республіки з часом все більше розуміла. що політика «перебудови» реально погрожує її необмеженій владі. Сам М. Горбачов, як і його попередники, добре розумів значення України для Союзу і до останніх днів свого лідерства пильно стежив за ситуацією в республіці, намагаючись будь-якими способами утримати її у складі СРСР. Ставши генеральним секретарем, він уже в червні 1985 р. прибув у республіку для просування ідей «перебудови». (слайди 8, 9, 10).
Панування консервативних сил у керівництві республіки. Зміни, що відбувалися в Україні, істотно відставали від відповідних процесів в інших республіках, особливо прибалтійських. Першим секретарем ЦК КПУ аж до осені 1989 р. залишався В. Щербицький, який мав репутацію консерватора. Оточення В. Щербицького віддавало перевагу командно-адміністративним методам керування, дотримувалось централізму і твердої регламентації всіх сфер життя суспільства. Проблеми розвитку державності України, на думку В. Щербицького, узагалі не існувало. Український народ, стверджував він, «задовольнившись соціалістичною державністю, досяг справжнього національного відродження». (слайди 11, 12).
Нічого не змінилося в політиці компартії України і з вересня 1989 p., коли першим секретарем ЦК КПУ став В. Івашко.
Вчитель. Гласність суспільного життя. (слайди 13, 14).
Гласність – політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва і активна форма участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни.
Основними досягненнями політики «гласності» стали: ліквідація «білих плям» в історії СРСР; поява ідейного плюралізму, розмаїтості думок; реабілітація безневинно засуджених у 30-50-ті pp. політичних діячів і діячів культури; значне пом'якшення цензури в засобах масової інформації; ліквідація спецсховищ у бібліотеках; масовий прокат кінофільмів, що десятиліттями лежали на полицях за ідеологічними мотивами; поява незалежних газет і журналів; падіння «залізної завіси» і можливість діалогу з країнами Заходу; демократизація всього громадського життя в країні, перші заклики визнати Голод 1932 – 1933 років геноцидом українського народу.
Лібералізація - забезпечення гарантованих Конституцією громадянських прав особи.
Чорнобильська катастрофа (слайди 15 - 23).
У ч и т е л ь. Непродумана надіндустріалізація Нижньої Наддніпрянщини та Донбасу, інтенсивне спорудження численних штучних «морів» на Дніпрі доповнилося в 70–80-ті роки будівництвом мережі атомних електростанцій у безпосередній близькості від великих міст. На Україну, яка займала менше 3 % території СРСР, припадало майже 25 % всіх шкідливих виробництв. Серед міст СРСР з найвищим рівнем забруднення атмосфери кожне п’яте було розташоване в Україні.
Екологічною катастрофою світового рівня стала аварія у ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Аварія призвела до страхітливого забруднення біосфери, радіоактивного опромінення тисяч людей, появи на території України 30-кілометрової «зони відчуження», масового переселення жителів із забруднених земель в інші регіони республіки. Лише прямі витрати України, яка мусила майже повністю взяти на себе справу ліквідації катастрофи на електростанції, що підпорядковувалася свого часу союзному відомству, становили в 1988–1990 рр. (у тодішньому масштабі цін) понад 20 млрд. крб. Та це не вирішило проблеми, і ще тривалий час Україна витрачатиме мільярди на ліквідацію наслідків Чорнобиля та соціальний захист постраждалих внаслідок аварії.
Вибух 4-го енергоблоку ЧАЕС 26 квітня 1986 р. за своїми радіаційними наслідками був еквівалентним 500 ядерним бомбам, скинутим на Хіросіму.
Робота з документами (стор. 199).
- Порівняйте зміст довідок? Чи піклувалось керівництво про здоров’я та життя людей?
Від Ради Міністрів СРСР (Радянська Україна - 1986.- 1 травня)
«На Чорнобильській атомній електростанції тривають роботи з ліквідації наслідків аварії, яка сталася. В результаті вжитих заходів за минулу добу виділення радіоактивних речовин зменшилося, рівні радіації в районі АЕС і в селищі станції знизилися.
Відповідно до здійснюваних спеціалістами за допомогою контрольної апаратури вимірювань, реакція перебуває в заглушеному стані.
Розгорнуто роботи з очищення забруднених ділянок прилеглої місцевості, до їх виконання залучено соціалізовані підрозділи, оснащені необхідною сучасною технікою та ефективними засобами.
Деякі агентства на Заході поширюють чутки про те, що нібито при аварії на АЕС загинули тисячі людей. Як уже повідомлялося, фактично загинуло 2 осіб, госпіталізовано всього 197, з них 49 залишили госпіталь після обстеження. Робота підприємств, колгоспів, радгоспів і установ іде нормально».
У ч и т е л ь.
Партійне керівництво ретельно приховувало жахливі масштаби катастрофи. Причому якщо М. Горбачов на ювілейних урочистих зборах у листопаді 1987 р. у своїй доповіді приділив незалежності України увагу і Чорнобильській трагедії, то В. Щербицький через місяць у доповіді, присвяченій 70-річчю встановлення радянської влади в Україні, про неї навіть не згадав. Правда про причини й трагічні наслідки катастрофи на повний голос зазвучала в устах опозиції, яка негайно «виставила відповідний рахунок» Компартії України та її уряду.
Щербицький у своєму оточенні напередодні першотравневої демонстрації 1986 р. жалівся: «Він [Горбачев - прим. авт.] мені сказав: якщо зірвеш демонстрацію - виключимо з партії». Рішення про евакуацію та переселення було прийняте урядовою комісією колишнього СРСР через 37 годин після руйнації реактора на ЧАЕС. Згідно з офіційними даними, евакуація населення тривала з 27 квітня до 16 серпня 1986 р.
Усього на першому етапі евакуації було виселено 81 населений пункт Київської та Житомирської областей. Було відселено близько 90 тисяч осіб (хоча існують дані про 115 тисяч відселених) (фрагмент фільму «Аврора»). (3 хв.)
Наслідки катастрофи.
Радіоактивна хмара, що утворилася внаслідок вибуху, досягла країн Північної Європи. Радіоактивного опромінювання зазнали тисячі людей. На території України було утворено 30-кілометрову «зону відчуження», з якої було відселено всіх мешканців.
До початку 1990 року в Україні було дегазовано 3,5 млн. га орної землі і 1,5 млн. га лісу - 12 % території республіки.
Радіація забруднила 2 294 населених пункти. Зона відчуження ще й сьогодні становить 2 600 км2.
Згідно з міжнародними домовленостями, наприкінці 2000 року (15 грудня) Чорнобильська АЕС припинила своє функціонування. Проте наслідки Чорнобильської катастрофи спостерігаються і сьогодні.
V. Закріплення нових знань. (до 10 хв.)
Виконання різнорівневих завдань з теми «Причини та початок перебудови».
/додаються/.
Ключ до тестових завдань: 1. Б 2. Г 3. 1В 2А 3Г 4Б 4. 2, 5, 6 5. 3, 4, 7
VI. Підсумки уроку.
Заключне слово вчителя.
Криза радянського суспільства спонукала керівні партійні кола до проведення реформ. Їх ініціатором став Генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов. Проте розроблені й запроваджені реформи не відповідали реаліям сучасності, до того ж були непослідовними і частковими. Зрештою не до кінця продумані експерименти призвели до розвалу радянського господарського механізму та економічного краху. У 1988 р. економіку СРСР охопила криза. Економічні негаразди на тлі лібералізації режиму сприяли розгортанню могутніх соціальних та національних рухів, які зрештою розхитали й знищили радянську систему й СРСР. Таким, чином, перебудова призвела до ліквідації тоталітарного режиму й до розпаду СРСР.
VІІ. Домашнє завдання.
1. Опрацюйте текст §§ 26-27 /пп. 1-2/ підручника.
2. Відповідати на питання 4 (письмово).
3. Складіть два тести з вибором однієї правильної відповіді до історичних термінів з теми.
| 
