Історія України 11 клас.

Урок № ________                                                    Дата ____________

Тема. Науково-технічна революція та розвиток культури.

Здобутки науки. Реформи освіти. Посилення русифікації. «Відлига» в українській літературі та мистецтві. Шістдесятництво в українській літературі.

Мета: показати нові тенденції в розвитку української культури наприкінці 1950 - на початку 1960-х рр. Розкрити вплив процесів десталінізації на розвиток культури. Формувати в учнів інтерес до культурних надбань народу. Виховувати в учнів

високі моральні якості на кращих зразках національної культури.

Т ип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна в період десталінізації (1953—1964)», атлас.

Основні поняття і терміни: русифікація, ідеологізація, шістдесятники, антицерковна кампанія, НТР.

Основні дати: 1955 р. — стаття О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність»; 1956 р. —

створення Міністерства культури УРСР; 1958 р. — запровадження обов’язкового

восьмирічного навчання; квітень 1959 р. — Верховна Рада УРСР ухвалила За-

кон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток систе-

ми народної освіти в УРСР», за яким вивчення української мови дітьми здійсню-

валося за бажанням батьків; 8 березня 1963 р. — зустріч М. Хрущова з творчою

інтелігенцією; 1963 р. — республіканська конференція з питань культури укра-

їнської мови.

Хід уроку

І. Перевірка знань

;; Історичний диктант.

1) Реформаторська діяльність М. Хрущова розпочалася з про-

мисловості чи сільського господарства?

2) Уперше Радянський Союз розпочав масову закупівлю зерна за

кордоном у … р.

3) С кільки раднаргоспів було створено в Україні в 1957 р.?

4) Яка програма в сільському господарстві почала реалізовува-

тися раніше: освоєння цілини чи масове поширення куку-

рудзи?

5) Утворення раднаргоспів передбачало централізацію чи децен-

тралізацію управління промисловістю?

6) МТС були ліквідовані, а їхню техніку було продано колгоспам

у … р.

7) Н айбільш результативними були реформи М. Хрущова в га-

лузі сільського господарства, промисловості чи соціальної

сфери?

8) Коли була проведена грошова реформа?

9) У 1950—1960-ті рр. переважали матеріальні чи моральні сти-

мули праці робітників?

10) Масове житлове будівництво починається з … р. (1956, 1957,

1958 р.)

11) У 1950—1960-ті рр. переважаючим був розвиток галузей про-

мисловості групи ≪А≫ чи ≪Б≫?

12) Чи передбачали реформи Хрущова в промисловості запрова-

дження ринкових механізмів регулювання?

ІІ. Вивчення ново го матеріалу

1. Історичні умови розвитку української культури.

;; Розповідь учителя.

Українська культура кінця 1950 — початку 1960-х рр. розви-

валася в умовах ≪відлиги≫, яка мала значний вплив на всі процеси

культурного життя. Послаблення адміністративного тиску, політи-

ки самоізоляції, жвавий культурний обмін стимулювали культурне

життя, сприяли духовному розкріпаченню.

Суттєвий вплив на формування ідеології суспільства справи-

ло святкування в 1954 р. 300-річчя Переяславської ради. На честь

цієї події ЦК КПРС схвалив ≪Тези про 300-річчя возз’єднання

України з Р осією (1654—1954)≫. У документі наголошувалося, що

ця подія є важливою для всього радянського народу. Запорукою

подальшого успішного розвитку українського народу мають стати

взаємодопомога і дружба з ≪братнім російським народом≫.

Політична ≪відлига≫ привела до нової хвилі ≪українізації≫. Зно-

ву постало питання про збереження і розвиток української мови.

Такі історичні умови сприяли новому піднесенню української

культури, можна навіть говорити про її чергове відродження.

2. Р озвиток науки.

;; Робота за підручником.

Самостійно складіть тезовий план відповіді за запитаннями:

1) О собливості розвитку науки. Вплив НТР.

2) Здобутки української науки.

3. Р еформи в системі освіти.

;; Розповідь учителя.

Напередодні реформи в пресі розгорілася дискусія щодо прин-

ципів і напрямів реформування школи (1958). Багато суперечок ви-

кликав пункт: батьки учнів самі повинні обирати мову, якою бу-

дуть навчатися їхні діти.

Така теза не отримала підтримки навіть серед вищого партій-

ного керівництва КПУ, які вважали, що українська мова має зали-

шатися обов’язковою для вивчення. На захист української мови ви-

словлювався і перший секретар КПУ П. Шелест. Було зрозуміло,

що батьки з метою полегшення майбутньої кар’єри своїх дітей оби-

ратимуть у школах російську мову навчання.

Проти такої тези виступила й українська творча інтелігенція.

У резолюції партійних зборів київських письменників було заявле-

но: ≪Віддати лише на волю батьків вирішення питання, яку мову

в обов’язковому порядку вивчатимуть їх діти,— не можна!≫.

Однак Хрущов виявив твердість і наполіг на тому, щоб у республіканському

законі про народну освіту залишився пункт про фа-

культативність вивчення української мови. Як результат від 1959 до

1965 р. кількість російських шкіл в УРСР зросла від 4192 до 4703,

а кількість українських скоротилася від 25 308 до 23 574. Проте

ця статистика не повністю відображає процес: більшість україн-

ських шкіл були невеликими (декілька сотень учнів), у той час

як у російських навчалося по декілька тисяч учнів.

На початку 1960-х рр. процес русифікації ще не набув загроз-

ливого характеру, а нові зміни в школі дали позитивний результат

у справі національного відродження.

За реформою народної освіти передбачався перехід до обов’язкового

8-річного навчання. Десятирічки перетворювалися на оди-

надцятирічки. Розширювалася мережа шкіл-інтернатів. Покращу-

валася система підготовки вчителів. Політехнізація освіти призвела

до того, що учень, виходячи зі стін школи, отримував найбільш по-

ширені в промисловості й сільському господарстві професії.

У 1965 р. було прийнято рішення про поступовий перехід

у вищих навчальних закладах УРСР на українську мову навчання.

Але воно так і не було реалізоване.

4. Десталінізація та її вплив на літературно-мистецьке життя.

Шістдесятники.

Цей етап уроку вчитель може провести за одним із двох варіантів.

Варіант І

;; Розповідь учителя.

Десталінізація, яка була основним змістом ≪відлиги≫, сприя-

ла духовному оновленню життя суспільства.

Першими проявами ≪відлиги≫ в галузі культури стали стаття

В. Померанцева ≪Об искренности в литературе≫, що з’явилась у жур-

налі ≪Новый мир≫, головним редактором якого був О. Т вардовський,

повість І. Е ренбурга ≪Оттепель≫, роман М. Дудінцева ≪Не хлебом

единым≫. Ці твори поставили важливе питання: чому правда в лі-

тературі підмінялася брехнею, яке призначення інтелігенції, що

в нашій історії замовчувалося або перекручувалося.

Першою ≪ластівкою≫ духовного пробудження в Україні стала

публікація

у червні 1955 р. в ≪Литературной газете≫ статті О. До-

вженка ≪Мистецтво живопису і сучасність≫. У ній містився заклик

≪розширювати творчі межі соціалістичного реалізму≫. Цей заклик

був сприйнятий українською інтелігенцією як сигнал до пошуку но-

вих творчих можливостей.

Ще більших сподівань у творчої інтелігенції викликав ХХ з’їзд

КПРС. У його резолюціях підкреслювалася необхідність розширен-

ня прав союзних республік у господарському та культурному будів-

ництві. Теоретичною базою такого рішення була теза про те, що ≪со-

ціалізм не тільки не усуває національних відмінностей, а навпаки,

забезпечує всебічний розвиток і розквіт економіки та культури всіх

націй і народностей≫.

Раніше за інших на нову ситуацію відреагували письменни-

ки. З нових позицій були написані автобіографічна повість О. Довженка

≪За ширмою≫, поеми ≪Розстріляне безсмертя≫, ≪Мазепа≫ та по-

вість ≪Третя рота≫ В. С осюри, романи Л. Первомайського ≪Дикий

мед≫ та ≪Вир≫ Гр. Тютюнника. Важливу роль у культурному про-

цесі відіграли твори О. Гончара ≪Людина і зброя≫, М. С тельмаха

≪Кров людська — не водиця≫, ≪Хліб і сіль≫, ≪Правда і кривда≫. Із

поезією та прозою активно виступали В. С имоненко, М. Р уденко,

Л. Костенко, Д. Павличко, М. Вінграновський, Р . Р убківський,

Ю. Мушкетик, І. Чендей, І. Драч, В. Шевчук. Літературну крити-

ку представляли І. Дзюба, Є. Сверстюк, І. С вітличний, В. Чорновіл,

В. Мороз та інші.

Політична ≪відлига≫ спричинила нову хвилю ≪українізації≫.

Знову було порушено питання про збереження української мови та

розширення сфери її вживання. Пом’якшення в мовній сфері спри-

яли появі низки нових україномовних видань. За період від 1956 до

1958 р. їх збільшилося від 49 до 64. На 1956 р. кількість україно-

мовних газет у республіці становила майже 77 %.

Період хрущовської ≪відлиги≫ був характерний і деяким від-

новленням історичної справедливості — поверненням в українську

культуру імен незаслужено забутих або несправедливо репресова-

них. Особливу активність виявляв у цьому М. Р ильський. Саме

завдяки йому було посмертно реабілітовано поетів О. О леся, М. Во-

роного. Він домігся перевидання творів видатних українських ком-

позиторів ХVІІІ—ХІХ ст.

Значну роботу провели створені в 1956 р. комісії щодо впоряд-

кування посмертної спадщини. Вони, зокрема, опрацювали твори

В. Чумака, В. Е ллана-Блакитного, а також репресованих Б. Бобин-

ського, О. Досвітнього, Г. Косинки, М. І рчана, М. Куліша, Д. Фаль-

ківського та інших.

Багатьох літераторів поновили в правах членів Спілки укра-

їнських письменників. Серед них Н. Забіла, Г. Єпік, Б. Коваленко,

В. Поліщук,

Г. О вчаров, З. Т улуб, Г. Хоткевич, Е. Шехтман, О. Ко-

вінька, В. Мисик та інші.

У другій половині 1950-х рр. більше уваги стали приділяти

збереженню історико-культурної спадщини. Держава взяла під охо-

рону пам’ятки історії та культури України.

Процеси лібералізації змусили компартійну верхівку визнати

деякі свої помилки. Так, була визнана помилковою оцінка опери

К. Данькевича ≪Богдан Хмельницький≫ та інших творів.

Та поряд із процесом ≪українізації≫ починається нова хвиля

русифікації. Поштовхом до неї стала освітня реформа.

Покоління митців ≪відлиги≫ не вписувалося у жорсткі ідео-

логічні межі ≪будівника комунізму≫. Згодом це покоління митців

отримало назву ≪шістдесятники≫ — молоде покоління талановитих

літераторів і митців, які здобули собі визнання не тільки творчою,

а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як поча-

ток оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зроби-

ти якомога більше для оновлення, олюднення всіх сторін суспіль-

ного життя.

Провідне місце серед покоління молодих поетів належало

В. С имоненку. Основною ідеєю його творчості була безмежна любов

до рідної землі. Стрімко увійшла в українську літературу наприкін-

ці 1950-х рр. Ліна Костенко. Її поезія засвідчувала непересічний та-

лант поетеси, її природну мудрість глибоко філософськи осмислю-

вати дійсність, генерувати нові оригінальні думки, подаючи їх

у чудовій поетичній формі.

Плідною і багатою в новій суспільно-політичній атмосфері

була творчість українських композиторів як офіційного, традицій-

ного, так і нетрадиційного напрямів у музиці. Українське музичне

мистецтво збагатилося творами Б. Лятошинського, А. Кос-Анатольського,

С. Людкевича, братів Г. та П. Майбородів, Ю. Мейтуса,

Л. Р евуцького,

А. Штогаренка та інших. Новаторством була по-

значена авангардна музика Л. Грабовського, В. Годзяцького, В. С іль-

вестрова, В. Загоруєва.

Нову хвилю в кінематографі представляли С. Параджанов,

Ю. І ллєнко, Л. О сика.

Скарбниця образотворчого мистецтва поповнилася творами

М. Дерегуса, М. Божія, К. Т рохименка, О. Шовкуненка, В. Бородая,

народних майстрів К. Білокур, М. Приймаченко, Г. Василащук.

Ори-

гінальні форми й незвичний зміст принесла творчість художників

О. Заливахи, А. Горської, В. Кушніра, В. Зарецького. Із рухом шіст-

десятників тісно пов’язане ім’я талановитої художниці Т. Яблон-

ської. Разом з В. Зарецьким вона стала основоположником і фун-

датором фольклорного напряму в українському образотворчому

мистецтві, який незважаючи на певні труднощі зберігся і набув

розвитку в наступні десятиріччя.

Пожвавлення в національно-культурному житті зумовило зрос-

тання в суспільстві інтересу до театрального мистецтва. Багатьох

приваблювало мистецтво таких майстрів сцени, як В. Добровольський,

Н. Ужвій, Ю. Лавров, Є. Пономаренко, М. Р оманов, К. Хох-

лов. Традиції Леся Курбаса творчо наслідували його учні — режи-

сер Г. Юра, М. Крушельницький, Б. Т ягло, В. С кляренко та інші.

З оригінальними ідеями та творчими знахідками влились у рух

шістдесятників І. Драч, М. О садчий, Є. Свертюк, І. С вітличний,

М. Горинь, С. Караванський, В. Мороз, М. Лукаш, В. С тус, М. Холодний,

І. Калинець, І. С тасів-Калинець та інші.

Ідеї шістдесятників приваблювали молодь. У Києві та Львові

виникли клуби творчої молоді, що об’єднували молодих інтелекту-

алів. Характерною особливістю їх діяльності був пошук оригіналь-

них форм художнього самовираження, культивування національ-

них культурних традицій і здобутків.

Така діяльність шістдесятників не могла не налякати владні

структури. 8 березня 1963 р. після зустрічі М. Хрущова з творчою

інтелігенцією, на якій він піддав брутальній критиці митців, розпо-

чалася чергова ідеологічна кампанія проти шістдесятників. Критика

доповнювалася адміністративними заходами: заборонялося друкува-

ти твори, влаштовувати творчі вечори, забороною існування клубів

тощо. Під таким тиском частина інтелігенції відійшла від активної

громадської діяльності, зосередившись на професійній діяльності, не

йдучи на конфронтацію з владою і висловлюючи свої ідеї в завуальо-

ваній формі. Інша частина — залишилася на своїх позиціях, ставши

в опозицію до існуючої влади, тобто дисидентами (незгодними).

;; Додаткова інформація

Шістдесятники

Представники Твори

Поети і письменники

О. Довженко Автобіографічна повість «Зачарована Десна»

Б. Антоненко-Давидович Роман «За ширмою»

Гр. Тютюнник Роман «Вир»

Л. Первомайський Збірка новел «Материн солодкий хліб», роман «Дикий мед»

В. Симоненко Збірки поезії «Тиша і грім», «Земне тяжіння»

Л. Костенко Збірки поезії «Проміння землі», «Мандрівне серце»

І. Світличний Вірші

І. Драч Вірші

М. Вінграновський Вірші

В. Шевчук Вірші, новели

Художники

В. Дрозд, В. Зарецький, А. Горська, Л. Семікіна, Г. Севрук, П. Заливаха, В. Кушнір

Композитори

Б. Лятошинський Третя симфонія

Г. Майборода Опера «Мілана»

Ю. Мейтус Опера «Украдене щастя»

П. Майборода, А. Філіпенко,

А. Штогаренко, І. Шамо

Пісні

Варіант II

;; Самостійна робота.

Складіть розгорнутий план відповіді на запитання ≪Культура

й духовне життя в Україні в період хрущовської “відлиги”≫.

Зразок плану відповіді

І . С успільно-політичне становище в країні.

1) Критика культу особи Сталіна, десталінізація як умова

оновлення й лібералізації суспільства загалом і культури

зокрема.

2) Поняття та хронологічні межі хрущовської ≪відлиги≫, її

вплив на національно-духовне пробудження і культурний

розвиток України.

ІІ . С проби реформування освіти

1) Проголошення М. Хрущовим курсу на перебудову народної

освіти (квітень 1958 р., ХІІІ з’їзд ВЛКСМ).

2) С касування плати за навчання у старших класах середніх

шкіл та вузах (1956 р.).

3) І стотне збільшення фінансування освіти, зростання кіль-

кості студентів.

4) Прийняття нового шкільного закону (1959 р., в основу був

покладений принцип поєднання загальноосвітнього і полі-

технічного навчання; право батьків вибирати для своїх ді-

тей мову навчання).

ІІІ . Посилення уваги до української мови

1) Перевидання ≪Словника української мови≫ Б. Грінченка.

2) Критика концепції всебічної залежності творчості україн-

ських письменників від ≪російської передової культури≫.

3) Широке святкування по всій республіці 100-річчя від дня

народження І. Франка (серпень 1956 р.).

4) Проведення Київським університетом та Інститутом мовознавства

УРСР конференції з питань культури української

мови (1963).

І V. Певне розширення меж творчої культурної та наукової діяль-

ності. Повернення культурної спадщини.

1) Пом’якшення цензури.

2) Р еабілітація відомих діячів культури, повернення їхніх

творів до читача.

3) Відміна низки помилкових партійних постанов 1940-х рр.

4) Поява низки суспільно-політичних, наукових та літератур-

них журналів: ≪Прапор≫, ≪Український історичний жур-

нал≫, ≪Радянське літературознавство≫, ≪Всесвіт≫, ≪Знання

та праця≫ та інші.

5) Підготовка багатотомної історії України та історії міст і сіл

республіки.

6) Посилення контактів української інтелігенції із закордон-

ними культурними та науковими центрами.

V. Громадське пробудження й національне відродження.

1) Заснування в Києві клубу творчої молоді ≪Супутник≫

(1959 р., Л. Т анюк та інші).

2) С творення клубу творчої молоді ≪Пролісок≫ (Львів, М. Ко-

сів та інші).

3) О рганізація шістдесятниками поїздок по Україні, творчих

вечорів, самвидаву.

VІ. А ктивізація літературного та мистецького життя.

1) Збагачення української літератури новими художніми тво-

рами відомих митців (≪Зачарована Десна≫, ≪Поема про мо-

ре≫ О. Довженка, ≪Людина і зброя≫ О. Гончара, ≪Правда

і кривда≫ М. С тельмаха, поезії М. Р ильського, В. С осюри,

А. Малишка та інших).

2) Вихід на літературні та суспільні терени плеяди творчої

молоді — шістдесятників (Ліна Костенко, В. С имоненко,

Д. Павличко, І. Драч, М. Вінграновський, В. Коротич,

В. С тус, Г. Т ютюнник, В. Шевчук, Є. Гуцало, Р . І вани-

чук, І. Дзюба, І. С вітличний, Є. Сверстюк, В. Чорновіл,

В. Мороз,

М. О садчий та інші).

3) Зростання популярності театрального мистецтва, кіно (пре-

стижними міжнародними преміями удостоєний кінофільм

Ю. І ллєнка ≪Білий птах з чорною ознакою≫, у якому пору-

шувалися національно-культурні проблеми).

4) Покладення краю ≪сталініані≫ в мистецтві, вилучення

з музеїв, виставок, галерей численних полотен і скульптур

≪вождя всіх народів≫.

5) Заснування щорічної Шевченківської премії за кращі до-

сягнення в галузі літератури, журналістики, мистецтва та

архітектури (1962).

VІІ. Політика влади щодо релігії та церкви в 1950-х рр.

1) Прийняття постанови ЦК КПРС ≪Про помилки в прове-

денні науково-атеїстичної пропаганди серед населення≫

(1954).

2) Повернення репресованих священиків, а також ліквідова-

ної в 1946—1949 рр. греко-католицької церкви.

VІІІ . Висновок. Суперечливий характер хрущовської ≪відлиги≫

в духовній сфері.

1) Погіршення якісних показників освіти.

2) Р усифікація.

3) Гоніння на діячів культури.

4) Посилення ідеологічного наступу.

5) А нтирелігійна кампанія кінця 1950 — початку 1960-х рр.

6) Значення періоду ≪відлиги≫ для розвитку української куль-

тури та духовності.

5. Антицерковна кампанія.

;; Розповідь учителя.

Упродовж 1950—1960-х рр. політика влади щодо релігії та

церкви зазнала певної еволюції.

„„Лібералізація, послаблення тиску на церкву — 1954—1958 рр.

„„Масштабна кампанія наступу на церкву — 1958—1962 рр.

Процес десталінізації радянського суспільства зумовив де-

які послаблення тиску на релігійні організації. Початок цьому

поклала постанова ЦК КПРС ≪Про помилки у проведенні науко-

во-атеїстичної пропаганди серед населення≫. У постановізазна-

чалося: ≪…нерозумно ішкідливо ставити тих чи інших радянських

громадян під політичний сумнів через їх релігійні переконання≫.

Наголошувалося на недопустимість ≪будь-яких образ віруючих

і церковнослужителів, а також адміністративного втручання в ді-

яльність церкви≫.

Нові акценти в політиці дали практичні наслідки: за 1955—

1956 рр. збільшилась кількість православних церков і молитовень,

у 1955—1957 рр. відчутно зросла кількість православного духовен-

ства. Збільшився набір до релігійних навчальних закладів. Зросли

пожертви громадян на храми. Посилено проводилися ремонтні ро-

боти, зросла кількість обслуги храмів.

Із 1955 р. почалося повернення із заслання священиків гре-

ко-католицької церкви. Було звільнено 286 із 344 репресованих. Та-

кож був звільнений митрополит Й. С ліпий.

Процес повернення призвів до активізації віруючих, які спо-

дівалися на відновлення УГКЦ. У деяких закритих греко-като-

лицьких (уніатських) храмах самовільно розпочалися богослужін-

ня. Проте сподіванням на відновлення УГКЦ не судилося збутися.

РПЦ і партійно-державне керівництво вжили необхідних заходів,

аби унеможливити відновлення УГКЦ. У 1957 р. відбулись повтор-

ні арешти декількох єпископів, посилилися адміністративні пере-

слідування Й. С ліпого. На кінець 1957 р. будь-які спроби відроди-

ти УГКЦ були придушені.

Боротьба проти відновлення УГКЦ стала початком нового на-

ступу на церкву. Партія обрала курс на побудову комунізму й фор-

соване подолання релігійності. Місцевим органам влади було дано

розпорядження про встановлення жорсткого контролю за священи-

ками, фінансовою і господарською діяльністю церков. Рада в спра-

вах Російської православної церкви при Раді Міністрів СРСР фак-

тично контролювала всі найважливіші питання церковного життя

і навіть кадрові. Наприкінці 1950-х рр. було ухвалено низку актів,

які зменшили можливість відкриття храмів, проте істотно полег-

шили їх закриття. Вирішення цього питання було передано до ком-

петенції облвиконкомів. Із 1959 р. розпочалась

кампанія закриття

церков і монастирів. Протягом чотирьох років було закрито понад

3 тис. церков і молитовень, у той час як на 1958 р. в УРСР їх налі-

чувалося 8537.

Крім того, під адміністративним тиском в Україні припинили

існування майже всі монастирі. Спочатку в них конфіскували зем-

лі, потім збільшили податки, заборонили ставати монахами особам

до 30 років тощо.

Початок 1960-х рр. відзначався посиленим переслідування

протестантських церков і сект: християн-баптистів, адвентистів,

єговистів, п’ятидесятників та інших. Над представниками цих цер-

ков відбулась ціла низка судових процесів, під час яких допуска-

лися численні порушення, до підсудних застосовувалися макси-

мальні міри покарань, хоча в більшості випадків звинувачення

були надуманими. Але це нічого не дало: кількість громад змен-

шилася, але кількість віруючих зросла.

Таким чином, після короткого періоду лібералізації церков-

ного життя відбувся черговий погром церков.

ІІІ. З акріплення нових знань

;; Бесіда.

М. Хрущову належить вислів: ≪У питаннях культури я — ста-

лініст≫. Назвіть практичні підтвердження позиції М. Хрущова.

ІV. Пі дсумки уроку

;; Заключне слово вчителя.

Культурний розвиток і духовна атмосфера в українському суспільстві

визначалися такими чинниками: смертю Сталіна і змінами

в партійно-державному керівництві, засудженням ≪культу особи≫

Сталіна, реабілітацією і поверненням репресованих, спробою рефор-

мувати соціально-економічні відносини, реалізувати проголошені

свободи творчої діяльності, новим ідеологічним наступом у зв’язку

з проголошенням курсу на будівництво комуністичного суспільства

і новою хвилею русифікації.

У зв’язку із зазначеними чинниками відбулось нове корот-

кочасне піднесення української культури, з’явилося ціле поколін-

ня митців — шістдесятники. Проте нова хвиля ідеологічного на-

ступу не дала можливості розвитися новим явищам в українській

культурі.

Новою антицерковною кампанією були відзначені 1960-ті рр.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати §§16-18 підручника.

1. Підготувати повідомлення про дисидентів.