Історія України 11 клас.
Урок № ________ Дата ____________
Тема. Практичне заняття. Демографічні зміни. Повсякдення життя повоєнних років. Доля жінки.
Мета: після цього уроку учні зможуть: характеризувати досягнення української радянської влади у післявоєнний період у соціальній сфері життя; давати характеристику позитивних та негативних фактів життя повоєнного українського суспільства; розвинути навички дослідницької роботи, навички роботи з джерелами інформації, проектної діяльності, визначати зв’язки між відбудовчими процесами, особливостями політичного життя та суперечливими явищами у розвитку соціального та духовного життя.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Форма проведення: практичне заняття.
Хід уроку
І. Організаційний момент уроку.
ІІ . Актуалізація опорних знань.
Бесіда
1. Укажіть особливості повоєнної відбудови в Україні.
2. Які адміністративно-територіальні зміни сталися в УРСР у повоєнний період?
3. Охарактеризуйте основні ознаки суспільно-політичного життя в Україні в даний період.
4. Виступи учнів з попередньої теми «Відновлення політики радянізації в західних областях України. Національно-визвольний рух 1944 – 1954 років».
5. Виконання тестових завдань з теми з вибором однієї правильної відповіді.
1. «Операція «Вісла» – це:
А) воєнна операція Армії Крайової проти загонів УПА на завершальному етапі Другої світової війни
Б) примусове виселення українського населення з його етнічних земель на сході Польщі до її західних воєводств, здійснене польським урядом у 1947 р.
В) переселення українського населення з його етнічних територій, що увійшли до складу Польщі, до УРСР, здійснене на підставі договору 1945 р.
Г) спільна польсько-радянська військово-каральна операція на території Західної України проти загонів УПА та місцевого населення, яке підтримувало їх.
2. Перелік яких термінів і понять потрібно використовувати, характеризуючи процес радянізації західних областей України після Другої світової війни?
А) Операція «Вісла», розкуркулювання, мобілізація, Голодомор, «саморозпуск» УГКЦ
Б) Індустріалізація, кооперація, волюнтаризм, «культурна революція», депортації
В) Раднаргоспи, колективізація, депортації, прискорення, політичні реабілітації
Г) Індустріалізація, колективізація, «культурна революція», депортації, репресії
3. Суть політики радянізації західних областей України в період післявоєнної відбудови (1945 – початок 1950-х років) полягала в
А) переселенні українців західних областей до центральних і східних областей УРСР
Б) уніфікації всіх сфер життя відповідно до норм, утверджених у СРСР
В) репресіях проти священиків Української греко-католицької церкви
Г) придушенні збройної боротьби підпілля ОУН і загонів УПА
4. Командувач УПА Р. Шухевич загинув:
А) 1948 р. Б) 1949 р. В) 1950 р. Г) 1951 р.
5. Львівський церковний собор, із діяльністю якого була пов’язана ліквідація УГКЦ, відбувся у:
А червні 1945 p.; Б березні 1946 р.; В квітні-серпні 1947 p.; Г березні 1950 р.
6. Операція польського уряду з переселення українців у західні та північні райони Польщі, проведена в 1947 p., отримала назву:
А «Вісла»; Б Львівський собор; В «Познань»; Г «Варшава».
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності.
У ч и т е л ь. Відродження повсякденного життя в Україні у повоєнні роки відбувалося зі значними труднощами. Найбільше занепокоєння радянського режиму зумовило те, що близько 70 млн. радянських людей, які опинились у зоні німецької окупації, працювали на примусових роботах або перебували у полоні, були обізнані із західним способом життя.
ІV. Практична робота з матеріалами теми (за підручником).
У ч и т е л ь. Цей урок проходить у формі практичного заняття, на якому ми повинні визначити зміни у демографічному та соціальному житті населення, ознайомитись з новим матеріалом та виконати завдання під час роботи з історичними фактами, документами та таблицями.
Розповідь вчителя.
Демографічний розвиток України в повоєнний період характеризується скороченням трудових ресурсів (на території республіки під час окупаційного режиму було знищено майже 3,9 млн. мирних жителів, вивезено понад 2,2 млн. осіб до Німеччини, частина з них загинула, а 200 тис. осіб, побоюючись сталінського режиму, так і не повернулася); загальними втратами у роки війни (загинув кожен шостий житель України). Закінчення війни дало поштовх значним міграціям населення. Основними формами цих міграцій були демобілізація (увільнення військовослужбовців із збройних сил), реевакуація (повернення населення у місцевість, звідки воно було вивезене у зв’язку із загрозою воєнних дій), репатріація (повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни), депортація (примусове виселення з місця проживання осіб, які визнані соціально небезпечними). Значний відбиток на демографічному розвитку України залишили процес входження до складу СРСР західноукраїнських земель та голод 1946-1947 pp. Через демографічні зміни 40-х років населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, що на 4,1 млн. менше, ніж у довоєнному 1940 р.
Завдання: Порівняти значення термінів «репатріація» та «депортація».
У повоєнний період соціальна політика радянського керівництва була надзвичайно суперечливою: з одного боку, було введено 8-годинний робочий день, відмінено обов’язкові понадурочні роботи, відновлено чергові та додаткові відпустки, з іншого - саме 1946 р. починається повернення до вольових методів керівництва промисловістю (прийнято декілька постанов, які закріплювали робітників на підприємствах, необґрунтовано в декілька разів збільшували норми виробітку). У 1946 р. почався широкомасштабний наступ на присадибні господарства селян. Прикриваючись гаслом «боротьби з порушеннями колгоспного статуту», офіційна влада забирала в селян землю в колгоспний фонд, наполегливо рекомендувала продати державі дрібну худобу, обкладала індивідуальні селянські господарства високими грошовими та натуральними податками. Дійшло до того, що 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя». Цей документ мав серйозні наслідки. У 1948 - 1950 pp. на його підставі зборами колгоспників було оголошено 12 тис. «громадських вироків», жертвам яких загрожувала депортація до Сибіру та інших віддалених місць СРСР. Незважаючи на посилення тиску на село, продовольча проблема в повоєнні роки залишалася гострою. Лише в грудні 1947 р. було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про відміну карток на продовольчі та промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Водночас із скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті ліквідацію наслідків війни у фінансово-грошовій сфері та упорядкування всієї фінансової системи. Ці урядові дії мали неоднозначні наслідки. Зокрема, скасування карткової системи було, безумовно, явищем позитивним, свідченням певної стабілізації народного господарства. Проте після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що підвищилася лише наполовину, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Внаслідок цього склалася парадоксальна ситуація: повоєнні прилавки ломилися від делікатесів (ікра, риба, м’ясопродукти тощо), але ні черг, ні особливого попиту на ці товари не було.
Робота з документами (стор. 77).
Виїхати з села було неможливо: колгоспники не мали паспортів. Дещо краще було хлопцям, які відслужили армію: вони могли влаштуватися на роботу в містах. У грудні 1947 р. Рада Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) прийняли постанову про відміну карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. У тому ж році було проведено грошову реформу, що мала на меті упорядкувати всю повоєнну фінансову систему. Ці заходи мали неоднозначні
наслідки. З одного боку, вони привели грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб і можливостей економіки, з другого, призвели до конфіскації грошових заощаджень людей. І це за умов, що заробітна платня більшої частини населення суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Унаслідок склалася парадоксальна ситуація: на прилавках міських магазинів виднілися делікатеси (ікра, риба, м’ясо), але ні черг, ні особливого попиту з боку голодуючого населення на ці товари не було.
Робота з документами (стор. 79).
Неоднозначно вплинула на життєвий рівень населення і грошова реформа. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб господарства; здійснила переоцінку трудових заощаджень населення в ощадкасах на пільгових умовах (до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався 1:1); знецінила грошові накопичення спекулянтів. З іншого боку, грошова реформа боляче вдарила по селянству, яке зберігало гроші, головним чином, вдома і було змушене здійснювати обмін у розрахунку 1:10. Надзвичайно гострою в повоєнний період була житлова проблема. Під час війни було зруйновано тисячі населених пунктів, знищено понад 40 млн. м2 житла - 50% довоєнного фонду. Це змушувало мільйони людей тривалий час жити у напівзруйнованих будинках, бараках, напівпідвальних приміщеннях, землянках. Негативно впливали на життєвий рівень населення такі притаманні командній економіці риси, як деформований та уповільнений розвиток легкої та харчової промисловості, непропорційно низька частка заробітної плати робітників і службовців у національному доході, нееквівалентний обмін між містом і селом (ціни на продукцію сільського господарства свідомо занижувалися). Отже, у повоєнний період склад населення України формувався під активним впливом міграційних процесів (демобілізація, реевакуація, репатріація, депортація). У цей час радянське керівництво, зробивши ставку на пріоритетний розвиток важкої промисловості, законсервувало низький рівень життя трудящих.
Робота з таблицею (стор. 77):
Повернення населення до мирного життя відбувалося під контролем спецслужб. Сталін чудово розумів, що перебування «зрадливих українців» під німецькою окупацією просто так не минулося – вочевидь за кілька років люди встигли зневіритися у всемогутності кремлівського диктатора. Тому ще взимку 1942 р. продумали механізм відновлення діяльності партійних органів на звільнених територіях. Надалі це «піклування» лише посилюватиметься. Особливо в західних областях, де візьмуться «допомагати слабким і нечисленним партійним організаціям регіону».
Одним із тяжких наслідків війни, який нагадав про себе відразу після зміни влади, було масове сирітство. Багато тисяч дітей зали шилося без батьків. Фактично вони існували на межі виживання. Г. Голиш справедливо пише: «Вулиці міст, базари, вокзали буквально заполонили гурти голодних та обірваних дітей, які не мали ніякого догляду і навіть даху над головою… Слід мати на увазі, що до категорії сиріт відносили не лише тих дітей, які втратили своїх батьків. Так, із 620 вихованців дитбудинків Харківщини станом на 1943 р. лише 266 дітей були круглими сиротами, у 245 ж батьки знаходилися на фронті, 12 – у Німеччині як «остарбайтери», 22 – в окупованих районах, 55 були засуджені, а місце перебування батьків 16 дітей взагалі не було встановлено». Проте самі по собі ці дані не дають повноти розуміння того, як же реально жили діти й підлітки в таких максимально несприятливих умовах. Власне тому наведемо приклад із джерела, де, так би мовити, біль і страждання дитини можна відчути майже фізично.
V. Узагальнення та систематизація знань.
Складання тестових завдань з однією правильною відповіддю до теми:
А) грошова реформа 1947 року;
Б) повсякденне життя населення.
VІ. Підсумок уроку.
VІІ. Домашнє завдання.
1. Опрацювати §§ 8-9 /п.6/ підручника.
2. Повторити матеріал §§ 8-10.
3. Заповнити таблицю «Культура у перші повоєнні роки» (§11). | 
