138
Урок № 11 (16)
Тема. Українська Народна Республіка.
Мета: розповісти про перебіг подій в Україні в листопаді—грудні 1917 р.; розкрити зміст
і дати оцінку ІІІ і ІV Універсалам УНР; розвивати вміння учнів визначати причинно-на-
слідкові зв’язки між історичними явищами та подіями; виховувати в них почуття по-
ваги до історичного минулого України.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, стінна карта «Початок визвольних змагань українського народу. Утворен-
ня Української Народної Республіки», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: агресія, ультиматум, війни радянської Росії з УНР, національно-персональ-
на автономія.
Основні дати: 25 жовтня (за старим стилем — 7 листопада) 1917 р. — більшовицький переворот
у Петрограді; 29—30 жовтня 1917 р. — збройна боротьба в Києві між більшовиками
та військами КВО; 31 жовтня 1917 р. — перехід влади в Києві до УЦР ; 7 листопада
1917 р. — ІІІ Універсал УЦР ; 17 (4) грудня 1917 р. — ультиматум Раднаркому Росії за
підписом В. Леніна та Л. Троцького УЦР ; 22 (9) грудня 1917 р. — захоплення більшо-
вицькими військами Харкова; 24—25 (11—12) грудня 1917 р. — І Всеукраїнський з’їзд
рад у Харкові, який проголосив установлення радянської влади в Україні (проголошен-
ня радянської УНР, створення радянського уряду — Народного Секретаріату); грудень
1917 — травень 1918 р. — Перша війна радянської Росії з УНР; 7 січня 1918 р. (25 груд-
ня 1917 р.) — початок загального наступу більшовицьких військ в Україні; 16 січня
1918 р. — бій під Крутами; 22 січня 1918 р. — проголошення незалежності УНР (ІV Уні-
версал УЦР ); 29 січня — 4 лютого 1918 р. — більшовицькі повстання в Києві (Завод
«Арсенал»); 8 лютого 1918 р. — вступ більшовицьких частин до Києва.
Хід уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
;; Фронтальне опитування
1) У якому Універсалі УЦР було проголошено прагнення українців
самостійно «порядкувати своїм життям»?
2) Коли було створено Генеральний Секретаріат і хто його очолив?
3) Хто такі більшовики?
IІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. П рихід до влади більшовиків у Росії. Реакція на ці події в Україні.
;; Розповідь учителя
7 листопада (25 жовтня) 1917 р. в Петрограді більшовики в резуль-
таті збройного виступу повалили Тимчасовий уряд. ІІ Всеросійський з’їзд
139
рад робітничих і солдатських депутатів утворив новий російський уряд —
Раду народних комісарів (РНК) на чолі з В. Леніним, а Росію проголосив
Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (радян-
ською Росією). Щоб привернути на свій бік більшість населення країни,
більшовики оприлюднили Декрет про мир і Декрет про землю, які відбива-
ли головні прагнення народу в революції, що поширювалася від лютого
1917 р. теренами Російської імперії. Декрет про мир закликав усі воюючі
держави негайно припинити війну та приступити до переговорів про спра-
ведливий, демократичний мир без будь-яких умов. Декрет про землю ска-
совував приватну власність на землю, надавав право користування землею
всім громадянам Росії, що виявляли бажання обробляти її власною працею.
Крім того більшовики в містах, де їх вплив був значним, рішуче
брали владу у свої руки. Методи, якими діяли більшовики, не були під-
тримані більшістю політичних сил Росії. До того ж зберігалося чимало
прихильників Тимчасового уряду й відновлення монархії. Тому поши-
рення влади більшовиків за межами столиці супроводжувалася збройною
боротьбою з антибільшовицькими силами. Проте їх розрізненість і непід-
готовленість дала змогу більшовикам досить швидко їх нейтралізувати.
Швидке захоплення влади більшовиками на значній території Росії во-
ни назвали «тріумфальною ходою радянської влади».
Інакше складалася ситуація в Україні. Одержавши повідомлення
про події в Петрограді, у Києві Мала Рада УЦР зібралася разом із пред-
ставниками різноманітних громадських організацій на закрите засідан-
ня, на якому було створено Крайовий комітет з охорони революції в Укра-
їні. Комітет у відозві до населення заявив, що його влада поширюється
на дев’ять українських губерній і що він відповідальний перед УЦР.
Також з осудом більшовицького перевороту виступила Мала Рада УЦР,
Генеральний секретаріат і ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд, який
у цей час (2—11 листопада 1917 р.) працював у Києві. Із делегатів з’їзду
був навіть сформований спеціальний полк для захисту революції.
Але Крайовий Комітет не зумів організувати своєї роботи й пере-
дав свої функції Генеральному Секретаріату. Після осуду подій у Петро-
граді з його складу вийшли більшовики. Також Комітет не знайшов
спільної мови зі штабом Київського військового округу (КВО), який під-
тримував повалений Тимчасовий уряд і мав під своїм командуванням
значні військові сили.
;; Робота з документом
Заклик Генерального Секретаріату Центральної Ради
до всіх громадян України у зв ’язку з повстанням
у Петрограді (9 листопада 1917 р.)
У Петрограді зчинилися криваві події, що загрожують погубити
здобутки революції. Частина людності Петрограда, за проводом більшо-
виків, повстала озброєно проти Тимчасового уряду й хоче накинути свою
волю всій Російській республіці. Генеральний Секретаріат України, як
вища краєва влада, створена Українською Центральною Радою та ствер-
140
джена Тимчасовим урядом, закликає людність України до спокою. Ра-
зом з усіма революційними силами України Генеральний Секретаріат буде
рішуче боротися з усякими спробами підтримувати петроградське по-
встання. Громадяни України! Виявіть себе вірними оборонцями волі й во-
рогами анархії, яка може віддалити Всеросійські та Всеукраїнські Уста-
новчі збори та привести до загину рідний край.
1) Як, судячи з документа, Генеральний Секретаріат оцінював більшовиць-
кий переворот? Чим була викликана така оцінка?
2) Чому Генеральний Секретаріат, маючи напружені відносини з Тимчасовим
урядом, не підтримав більшовицький переворот?
У результаті склалася своєрідна ситуація, за якої в Києві проти-
стояли один одному три сили: УЦР і віддані їй збройні формування; при-
бічники Тимчасового уряду, що групувалися навколо штабу КВО; біль-
шовики, які мали загони червоної гвардії, керовані воєнно-революційним
комітетом (ревкомом), що засідав у Маріїнському палаці. Розв’язання
ситуації прискорив штаб КВО, який 10 листопада 1917 р. заарештував
більшовицький ревком і почав роззброєння загонів червоної гвардії. У від-
повідь більшовики утворили новий ревком, і в місті спалахнули бої, що
тривали три дні, так і не визначивши переможця. Тоді 13 листопада
в протистояння втрутилися війська УЦР. Вони зайняли ключові пункти
й установи міста. Ворогуючим сторонам запропонували завершити бо-
ротьбу. Спеціальна комісія виробила умови припинення вогню: звільня-
лися заарештовані члени більшовицького ревкому, штаб КВО виводить
війська з міста та розформовує добровольчі офіцерські дружини. Таким
чином, УЦР узяла владу до своїх рук. Більшовики визнали її крайовим
органом влади в Україні. Генеральний Секретаріат призначив команду-
вачем КВО свого представника підполковника В. Павленка.
14 листопада 1917 р. голова ГС УЦР В. Винниченко розіслав теле-
граму в усі українські губернії, радам, армійським комітетам про пере-
хід влади в краї до УЦР. Також було заявлено, що влада Генерального
Секретаріату поширюється додатково на території, де більшість населення
становили українці: Катеринославщину, Харківщину, материкову Тав-
рію, Холмщину, частину Курщини та Воронежчини. Того самого дня вла-
да УЦР і ГС була визнана всіма політичними силами.
2. ІІІ Універсал УЦР. Проголошення Української Народної Республіки (УНР).
;; Розповідь учителя
Зазнавши поразки в Києві, більшовики не збиралися відмовляти-
ся від влади в Україні. У листопадові (жовтневі) дні їм удалося захопи-
ти владу в Луганську, деяких районах Донбасу й кількох містах смуги
Подільської та Волинської губерній, у яких перебували збільшовизовані
частини російської армії. Також вони мали своє представництво в інших
радах, які після падіння Тимчасового уряду перебрали владу на місцях
до своїх рук. 17 листопада 1917 р. на розширеному засіданні Рад робіт-
ничих і солдатських депутатів у Києві керівник міської організації біль-
шовиків Г. П’ятаков висунув план мирного усунення УЦР від влади. Він
141
передбачав, скориставшись популярністю більшовиків у масах, склика-
ти Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який
мав би переобрати та перетворити Українську Центральну Раду на керів-
ний центр рад на зразок російського Центрального виконавчого коміте-
ту рад. Але цей план був не єдиним. Також передбачалося й силове усу-
нення УЦР як внутрішніми, так і зовнішніми більшовицькими силами.
(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)
Плани більшовиків щодо усунення УЦР (листопад—грудень 1917 р.)
Мирне усунення Силове усунення Зовнішньополітичний тиск.
Збройна агресія
Скликання в Києві Всеукраїнського
з’їзду рад
17 (4) грудня 1917 р.,
який би мав переобрати
УЦР , перетворивши її на
Центральний виконав-
чий комітет рад (ЦВК )
в Україні
Робітничі страйки проти політики УЦР ;
Створення воєнно-революційного ко-
мітету для нового повстання (гру-
день 1917 р.);
захоплення загонами червоної гвар-
дії влади на місцях;
спрямування збільшовизованих час-
тин російської армії (2-й гвардійський
корпус) на Київ для його захоплення
Ультиматум Раднаркому Росії за підпи-
сом В. Леніна та Л. Троцького 17 (4) груд-
ня 1917 р.;
спрямування більшовицьких військ
в Україну під загальним командуван-
ням В. Антонова-Овсієнка (безпосеред-
нє командування здійснював М. Му-
равйов, наступ здійснювали три групи
під командуванням П. Єгорова, Р. Бер-
зіна, С. Кудинського)
Тим часом Центральна Рада продовжила курс на будівництво дер-
жави. 20 листопада 1917 р. на засіданні Малої Ради було обговорено та
прийнято ІІІ Універсал, що містив такі основні положення:
Україна проголошувалася Українською Народною Республікою. «Не
відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми
твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій
Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і віль-
них народів, …маючи силу й власть на рідній землі, ми тою силою
й властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої зем-
лі, але й усеї Росії…».
До Установчих зборів уся влада в Україні переходила до УЦР і Ге-
нерального Секретаріату.
Територія УНР визначалася в межах Київщини, Поділля, Волині,
Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Хер-
сонщини, Таврії (без Криму). Остаточні кордони УНР, а також при-
єднання частини Курщини, Холмщини, Воронежчини та суміжних
областей, де більшість населення українське, «має бути встановле-
не по згоді зорганізованої волі народів».
Скасовувалося право власності на землю поміщиків та інших не-
трудових господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетні
та церковні.
Земля проголошувалася власністю народу та передавалася йому
без викупу; УЦР зобов’язувалася негайно прийняти закон про по-
рядок користування земель обраними Земельними комітетами до
Українських Установчих зборів.
142
Установлювався 8-годинний робочий день для робітників.
Запроваджувався державний контроль над продукцією в Україні,
її виробництвом і розподілом.
Давалася обіцянка негайно розпочати мирні переговори: «Через
Центральний уряд примусити й спільників, і ворогів негайно роз-
почати мирні переговори».
Проголошувалося скасування смертної кари.
Надавалася повна амністія всім політичним в’язням і засудженим.
Декларувалася реформа судочинства: «привести його до згоди з прав-
ними поняттями народу».
Закріплювалися й поширювалися права місцевого самоврядування.
Проголошувалися свободи слова, друку, віросповідань, зібрань,
страйків, недоторканність помешкання, можливість уживання різ-
них місцевих мов у відносинах з усіма установами.
Надавалася національно-персональна автономія росіянам, євреям,
полякам тощо.
Приділялася особлива увага проблемам продовольства.
Днем виборів до Українських Установчих зборів призначалося 9 січ-
ня 1918 р. (27 грудня 1917 р.), їх скликання — 22 (9) січня 1918 р.
Таким чином, ІІІ Універсал, крім проголошення УНР та визначення
її території, устрою, оприлюднював і програму соціально-економічних пере-
творень. Саме вона була неоднозначно сприйнята різними верствами суспіль-
ства. Особливо це стосується положення про «нетрудові господарства», які
повинні бути конфісковані. Генеральне секретарство із земельних справ на-
віть було змушене виступити з роз’ясненням того, що мається на увазі. Не-
трудовими вважатимуться господарства, у яких власник змушений через ве-
ликі його розміри постійно наймати робітників. Також урядовці заявляли,
що у власників, які мають менше ніж 50 десятин землі, господарства не від-
биратимуться. Також обіцялося, що не будуть конфісковуватися й володін-
ня цукрових заводів. Це ще більше заплутало земельне питання. Із точки
зору розвитку економіки такі кроки були б правильними, оскільки зберіга-
ли б міцні господарства, що давали товарну продукцію. Але з огляду на ре-
волюційну доцільність вони скорочували кількість прихильників УЦР і гра-
ли на руку більшовикам, які були готові обіцяти народу все, що той побажає.
Протягом листопада—грудня 1917 р. УЦР намагалася зміцнити
владу. Вона мала підтримку Київської, Катеринославської, Одеської, Ми-
колаївської та інших рад. Лише Харківська рада відмовлялася визнати
Раду, визнаючи тільки петроградську владу.
Проголошення УНР активізувало законодавчу діяльність. Централь-
на Рада ухвалила закон про порядок видання нових законів. Цим було по-
кладено початок формування власної правової системи та державного будів-
ництва. Найвагомішим актом у сфері державного будівництва став закон
«Про вибори до Установчих зборів УНР». Водночас було розпочато процес
утворення судової системи та системи прокурорського нагляду. Паралель-
но велася робота над проектом Конституції УНР та державних символів.
Державним гербом було затверджено Володимирів тризуб.
143
Було вжито заходів щодо творення власної фінансової системи: на-
брав чинності закон про випуск державних кредитних білетів УНР, Дер-
жавної скарбниці УНР; видані акти з питань оподаткування. Також було
законодавчо закріплено 8-годинний робочий день; тривалість робочого
тижня визначалася в 48 годин; регламентувалися праця жінок, неповно-
літніх, нічна праця та кількість святкових днів тощо. Але водночас не бу-
ло схвалено Державного бюджету й основ економічної політики.
За визначенням В. Винниченка, ІІІ Універсал не мав такого схва-
лення в суспільстві, як І Універсал. А український історик І. Лисяк-Руд-
ницький стверджує, що «ІІІ Універсал був анахронізмом уже в момент
проголошення».
Незважаючи на всі переваги й недоліки Універсалу з погляду сьо-
годення, найнебезпечнішою для подальшої долі Української революції
та держави виявилося положення: «...станемо на сторожі прав і револю-
ції не тільки нашої землі, а й усієї Росії». Тим самим Центральна Рада
долучалася до тих російських сил, що не сприйняли прихід більшовиків
до влади та втягувалася в протистояння з більшовиками.
3. П очаток війни радянської Росії з УНР.
І варіант
;; Розповідь учителя
ІІІ Універсал і державотворчі потуги УЦР призвели до стрімкого роз-
гортання конфлікту з Раднаркомом Росії, який Центральна Рада не визна-
вала урядом усієї Росії. У свою чергу Раднарком не визнавав УЦР на тій
підставі, що та не проголосила радянську владу в Україні. Також віддані
Центральній Раді військові частини активно роззброювали й висилали до
Росії загони Червоної гвардії та збільшовизовані частини російської армії,
небезпідставно вбачаючи в них загрозу. УЦР надала наказ українізованим
частинам колишньої російської армії перебазуватися в Україну, де був ство-
рений Український фронт у Першій світовій війні, а донським і кубанським
козачим частинам дозволила перебазуватися додому. Упевненості УЦР до-
давало й те, що вибори до Всеросійських Установчих зборів, які відбулися
наприкінці листопада — на початку грудня 1917 р., засвідчували підтрим-
ку тих українських сил, що були представлені в Центральній Раді, — за
них проголосувало 75 % виборців. За більшовиків — лише 10 %.
Але більшовики не вгамовувалися. 6 грудня 1917 р. об’єднаний ви-
конком київських Рад робітничих і солдатських депутатів офіційно оголо-
сив про скликання Всеукраїнського з’їзду рад. На з’їзд запрошувалися
представники губернських, міських і повітових Рад робітничих, солдат-
ських і селянських депутатів. На той час в Україні діяло понад 300 рад.
Норми представництва було розроблено так, що найбільше делегатів ма-
ли надіслати ради промислових районів і великих міст, які перебували під
впливом більшовиків. Представництво селян усіляко обмежувалося.
Підсумки роботи зі скликання Всеукраїнського з’їзду рад вияви-
лися невтішними для більшовиків. Есеро-меншовицький виконком рад
144
Донецько-Криворізького басейну скликав власний обласний з’їзд у Хар-
кові. Він не визнавав належність цього регіону до України. 17 грудня,
коли відкрив свою роботу з’їзд у Києві, прихильників більшовиків на
ньому виявилося лише 127 із 2,5 тис. депутатів.
Цікаво знати
Спочатку УЦР не виявила інтересу до з’їзду, який організовували
більшовики. Але усвідомивши загрозу, Генеральний Секретаріат ужив
заходів, які мало чим відрізнялися від методів більшовиків. У найближ-
чі до Києва повіти були розіслані циркуляри з вимогою направити до сто-
лиці якомога більше депутатів від селянських спілок та українізованих
частин. Прибуло понад 2 тис. депутатів, які усунули мандатну комісію
і самочинно стали видавати собі депутатські мандати.
З’їзд висловив цілковиту підтримку Центральній Раді та Генераль-
ному Секретаріату.
17 грудня, у день відкриття з’їзду в Києві, радіотелеграфом було пе-
редано підписаний В. Леніним і Л. Троцьким ультиматум Центральній Ра-
ді. Він складався з двох частин. У першій стверджувалося право націй
на самовизначення аж до відокремлення, визнавалися Українська Народна
Республіка й усе, що стосувалося національної незалежності українського
народу. Водночас висувалися ультимативні вимоги, які за своєю суттю були
втручанням у внутрішні справи УНР. У відповідь УЦР спростувала всі зви-
нувачення, а також заборонила експорт хліба до центральних районів Росії.
;; Робота з документом
Ультиматум Раднаркому Росії та відповідь на нього Генерального Секретаріату УЦР
Ультиматум Раднаркому
17 (4) грудня 1917 р.
(В. Ленін, Л. Троцький)
Відповідь Генерального Секретаріату на ультиматум РНК
20 (7) грудня 1917 р. (В. Винниченко, С. Петлюра)
Відмовитися від спроб дезорга-
нізації загального фронту (ішло-
ся про утворення Українського
фронту);
не пропускати військові частини
з фронту на Дон або в інші райони
з ворожими Раднаркому урядами;
пропускати революційні (біль-
шовицькі) війська на Південний
фронт (для боротьби з О. Кале-
діним);
припинити роззброєння радян-
ських полків і червоногвардій-
ських загонів;
у разі невиконання цих вимог
оголошується війна
Неприпустимість втручання Раднаркому у внутрішні справи України;
ГС не збирається повторювати досвід Раднаркому на території Украї-
ни, поширюючи анархію та розруху;
роззброєння й висилка більшовицьких загонів продиктовані прагнен-
ням уникнути громадянської війни, наданням росіянам можливості
«задовольнити свої національні почуття» на батьківщині;
в умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четверного союзу
українізовані частини, які ще зберегли боєздатність, не в змозі утриму-
вати всю лінію фронту й намагаються врятувати хоча б свої частини;
ГС виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримува-
ти нав’язування одної області свого розуміння політичного управлін-
ня іншій не збирається, тому й надалі пропускатиме на Дон і Кубань
ті підрозділи, які повертаються додому;
ГС виступає проти більшовицьких методів установлення й формуван-
ня влади;
ГС надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони ста-
новитимуть загрозу існуючій владі
145
1) Чому УЦР у відповідь Генерального Секретаріату на ультиматум Раднаркому
Росії відкликала українські частини з фронту; роззброювала радянські части-
ни; пропускала через територію України козацькі частини до О. Каледіна?
2) Н аскільки обґрунтованими були такі дії Центральної Ради?
Радянська сторона наступного дня висловила категоричне незадо-
волення такою відповіддю, наголосивши, що «порозуміння з Радою мож-
ливе тільки за умови, що УЦР відмовиться підтримувати як Каледіна,
так і всю контрреволюційну змову буржуазії та кадетів». Проте україн-
ське керівництво перебувало на позиції нейтралітету й визнання за ко-
зачими урядами південних районів Росії (із якими, до речі, про це було
домовлено ще у вересні 1917 р. на київському З’їзді народів Росії) тако-
го самого легітимного статусу, як і за Раднаркомом губерній Великоро-
сії. Це дало привід для агресії російських більшовиків проти України.
5 грудня 1917 р. протоколом № 19 більшовицький Раднарком ухва-
лив: «Вважати Раду в стані війни з нами». Для керівництва війною бу-
ла утворена комісія у складі В. Леніна, Й. Сталіна, Л. Троцького, уповноважена
діяти в українському питанні від імені Раднаркому.
6 грудня 1917 р. за вказівкою В. Леніна главковерху М. Крилен-
ку в Ставку передано наказ: «Відповідь Центральної Ради вважаємо не-
достатньою. Війна оголошена. Відповідальність за долю демократичного
миру, який зриває Рада, падає цілком на Раду».
;; Робота з термінами та поняттями
Ультиматум — у міжнародних відносинах — категорична вимога, невиконання якої загрожує
розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили тощо.
Агресія — незаконне застосування збройної сили однією державою проти територіальної ціліс-
ності або політичної незалежності іншої держави.
Коли ж київський з’їзд Рад відкинув ультиматум Раднаркому Росії,
більшовицькі делегати поїхали до Харкова. У цей час тут зібрався надзви-
чайний ІІІ з’їзд Рад Донецького й Криворізького басейнів. Він був неправо-
мочним, оскільки на ньому зі 140 рад області було представлено 46 (38,2 %)
у кількості 77 осіб. Як неправомочний, він об’єднався з представниками
49 рад у кількості 127 осіб, які брали участь у І Всеукраїнському з’їзді рад
у Києві, і проголосив себе з’їздом Рад робітничих і селянських депутатів.
25 грудня харківський з’їзд проголосив Україну Республікою Рад
та обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет рад (ВУЦВК)
у складі 41 особи (із них 35 — більшовики). Головою ЦВК було обрано
українського соціал-демократа Є. Медведєва. Саме ВУЦВК створив уряд
радянської України (офіційною назвою якої була Українська Народна Рес-
публіка) — Народний секретаріат у складі 12 секретарів (С. Бакинський,
Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергєєв (Артем), М. Скрип-
ник та ін.). Кілька місяців уряд не мав голови. Його засідання очолила
Є. Бош. За одним винятком усі члени уряду були більшовиками.
Отже, влада рад була проголошена в Україні від імені 96 рад із
300 функціонуючих.
146
В. Затонський згадував: «Називали себе урядом та самі до того ста-
вилися трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд був без
армії, фактично без території, бо навіть Харківська Рада нас не визнава-
ла. Апарату жодного». Уряд мав маріонетковий характер, його єдиним
завданням було організувати боротьбу з Центральною Радою.
Отже, на кінець 1917 р. тривала боротьба за владу в Україні вили-
лась у протистояння двох конкуруючих сил: Української Народної Республіки,
покликаної до життя Українською Центральною Радою, і радян-
ської Української Народної Республіки, проголошеної на харківському
з’їзді Рад.
Український радянський уряд у Харкові визнав підпорядкування Пе-
троградові та за його підтримки розпочав боротьбу з УЦР. Народний Секре-
таріат відразу скасував заборону на вивезення хліба до Росії й опублікував
постанову про недійсність усіх постанов Генерального Секретаріату. Також
Народний Секретаріат звернувся до Раднаркому Росії за воєнною допомо-
гою в боротьбі проти УЦР. Поряд із «війною декретів» розгорталася зброй-
на боротьба. Вирішальним для харківського уряду стало прибуття 25 груд-
ня більшовицьких загонів із Росії на чолі з В. Антоновим-Овсієнком. Разом
із місцевими загонами Червоної гвардії ці частини розгорнули наступ на
Київ та інші райони України. Більшовицькі сили складалися з частин ре-
гулярної армії, червоногвардійських загонів із Росії та України, загонів мо-
ряків. Їхня тактика полягала в просуванні лініями залізниць і встановлен-
ні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Таке
ведення бойових дій дістало назву ешелонної війни. Атакуючі розраховува-
ли на допомогу робітничих загонів у цих містах.
Безпосередньо на Київ наступали частини, якими командував колиш-
ній царський полковник М. Муравйов. Він у своєму наказі відверто гово-
рив: «Цю владу [радянську] ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх
багнетів, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів».
Постаті в історії
Володимир Антонов-Овсієнко (1883—1938 рр.) — більшовицький вій-
ськовий діяч, дипломат. Брав участь у розробці плану бойових дій більшо-
вицьких загонів проти УНР. Командував більшовицькими військами при
відступі з України в 1918 р. Був членом Народного Секретаріату. У 1919 р.
командував Українським фронтом. Від 1924 р. перебував на дипломатичній
роботі. Від 1933 р. нарком юстиції СРСР. Розстріляний НКВC СРСР.
Михайло Муравйов (1880—1918 рр.) — воєначальник у роки гро-
мадянської війни на теренах колишньої Російської імперії. Походив із
бідної селянської родини. Закінчив юнкерське училище. Брав участь
у російсько-японській війні (1904—1905 рр.) та Першій світовій війні.
Улітку 1917 р. став ініціатором створення ударних «батальйонів смер-
ті». Здобув чин полковника. Вступив до партії лівих есерів. У листопаді
1917 р. командував революційним Петроградським гарнізоном, органі-
зував розгром наступу О. Керенського та П. Краснова на Петроград, уря-
тувавши владу більшовиків від поразки. Командував більшовицькими
загонами, що наступали на Київ, а також радянськими військами, які
147
вели боротьбу з румунами в Бессарабії. Був диктатором Одеського райо-
ну. Улітку 1918 р. призначений командувачем Східного фронту. Застре-
лений під час заколоту проти радянської влади.
За свідченням командувача радянських військ В. Антонова-Овсієнка
(у його мемуарах «Записки про громадянську війну»), питання про
воєнне вторгнення в Україну було розв’язане вже давно. Після відхилен-
ня ультиматуму Генеральним Секретаріатом Раднарком отримав привід
для цього.
ІІ варіант
;; Робота з підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника,
визначаючи причини, привід, перебіг подій Першої україно-радянської
війни, причини поразки УЦР, та оформлюють матеріал у вигляді структурно-
логічної схеми. Учитель систематизує та доповнює результати ро-
боти учнів.
4. ІV Універсал УЦР. Проголошення незалежності УНР.
;; Розповідь учителя
Збройна агресія радянської Росії, яка прикривалася радянським уря-
дом у Харкові, змусила УЦР до рішучих дій з організації оборони УНР. Бу-
ло створено Особливий комітет оборони України у складі М. Порша,
С. Пет-
люри та В. Єщенка, полковника Ю. Капкана призначено командувачем
українського війська. Генеральний Секретаріат ухвалив рішення про ство-
рення армії УНР на засадах добровільності та грошового утримання. Але
такі дії вже не могли врятувати ситуації. Лідери УЦР боялися й не розумі-
ли значення організованої збройної сили (регулярної армії), здатної підтри-
мати революцію. Таким чином, перед зовнішньою агресією УЦР виявила-
ся фактично беззбройною. Хоча загальна частина більшовицьких загонів
була невеликою й вони наступали лише вздовж основних залізниць, реаль-
но протиставити їм не було чого. Тому на захист української справи стала
національно свідома учнівська та студентська молодь. Близько 300 юнаків
на чолі із сотником Омельченком під станцією Крути (на шляху з Черніго-
ва до Києва) вступили в нерівний бій (29 січня 1918 р.) з переважаючими
більшовицькими загонами. Більшість із них заплатили власним життям за
недалекоглядну політику лідерів УЦР, але нічого змінити не змогли.
Більшовики невпинно наближалися до Києва. Керівники УЦР бу-
ли змушені переглянути свої погляди на статус України і, відмовившись
від гасел автономії у складі рівноправної федерації народів, стати на по-
зицію цілковитої незалежності України. В умовах війни 22 січня 1918 р.
з’явився ІV Універсал УЦР, який проголошував Українську Народну Рес-
публіку «самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною дер-
жавою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росією,
Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жи-
ти в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя
148
Самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки
народові України...». Текст Універсалу було розроблено на основі проек-
тів М. Грушевського, В. Винниченка, М. Шаповала.
Проголошувалося також, що влада в Україні належатиме тільки
її народові, від імені якого виступатимуть Українські Установчі збори.
До їх зібрання мала правити Українська Центральна Рада та її виконав-
чий орган, який дістав назву Ради Народних Міністрів.
Одним із найголовніших завдань, які потребували розв’язання
в найближчий час і знайшли своє відображення в IV Універсалі, було
укладення миру з Німеччиною та її союзниками. Для цього в Брест бу-
ла відправлена мирна делегація.
Крім того, в універсалі містилася низка соціально-економічних по-
ложень. Щодо аграрного питання повідомлялося: «Земельна комісія... вже
виробила закон про передачу землі трудовому народу без викупу, прийняв-
ши за основу скасування власності і соціалізацію землі». Проект закону
планувалося розглянути та прийняти на найближчому засіданні УЦР,
«щоб передача землі в руки трудящих неодмінно відбулася ще до почат-
ку весняних робіт». Усі ліси, води й надра конфісковувались у попередніх
власників і переходили у власність держави. Уряду приписувалося «при-
ступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення
продуктів, потрібних насамперед трудящим масам».
У IV Універсалі також ішлося про необхідність ужити термінових
заходів щодо ліквідації безробіття, матеріального забезпечення інвалі-
дів, сиріт, людей похилого віку й усіх тих, хто постраждав від війни.
Проголошувалася націоналізація «найважливіших галузей торгівлі»,
установлювалася монополія держави на зовнішню торгівлю. Усі банки
мали контролюватися державою.
Підтверджувалися всі демократичні права і свободи громадян, рів-
ність представників різних націй УНР. Усвідомлюючи нестійкість і не-
певність свого становища, УЦР проголошувала: «Все, чого не встигнемо
зробити ми, те довершать, справлять і до останнього порядку приведуть
Українські Установчі збори».
Прийняття IV Універсалу стало визначною подією в житті україн-
ського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результа-
том — проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відсто-
яти самостійну Українську державу і сприятлива нагода відродження
й закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної со-
борної України жила в головах кращих представників українського на-
роду, надихала їх на боротьбу за незалежну Україну. Саме в цьому по-
лягає головне історичне значення ІV Універсалу Центральної Ради.
У день проголошення ІV Універсалу УЦР прийняла Закон про на-
ціонально-персональну автономію. Право на автономію автоматично ви-
знавалося за трьома найбільшими національними групами — росіянами,
євреями та поляками. Білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки
й болгари могли одержати це право за умови, якщо їхні петиції в цій
справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.
149
29 січня 1918 р. в столиці розпочався збройний виступ окремих
частин міського гарнізону та робітників заводу «Арсенал», спрямований
проти УЦР. Протягом п’яти днів війська УНР під командуванням С. Пет-
люри та Є. Коновальця придушили повстання в Києві. Однак це вже не
мало стратегічного значення.
Наступ більшовицьких військ тривав. 7 лютого 1918 р. вони увійшли
в Київ. Наступного дня члени Малої Ради й Ради Народних Міністрів, за-
лишивши Київ, перебралися спочатку до Житомира, а потім — до Сарн.
;; Робота з документом
Із доповіді М. Муравйова про штурм Києва
Я наказав артилерії стріляти по висотних і багатих палацах, по
церквах і попах... Я спалив великий будинок Грушевського, і він упро-
довж трьох діб горів яскравим полум’ям.
Зі спогадів М. Муравйова
Ми йдемо огнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв
місто, бив по палацах і церквах... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня
Дума [Києва] просила перемир’я. У відповідь я наказав їх душити газами.
Сотні генералів, а може і тисячі, були вбиті без жалю... Так ми помстили-
ся. Ми могли зупинити жагу помсти, але ми не робили цього, бо наше гас-
ло — бути безпощадними. (Завдяки газовій атаці червоногвардійцям
вдалося оволодіти переправами й мостом через Дніпро. За приблизними
підрахунками у Києві було знищено понад тисячу офіцерів. — Авт.)
1) Завдяки чому більшовикам удалося захопити Київ?
2) Яку політику проводив М. Муравйов у захопленому місті?
Причинами поразки військ УЦР слід уважати: ослаблення соціаль-
ної опори УЦР (повільність, нерішучість у здійсненні соціально-економічних
перетворень відштовхнули селянство, у той час як більшість ро-
бітників підтримувала більшовиків); відсутність належної уваги до
військової
політики, збройного захисту державності, що виявилося у від-
сутності регулярної та централізованої армії; високий ступінь організо-
ваності та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика бороть-
би за владу; уміла соціальна демагогія Рад.
5. П ерша спроба радянізації України.
Претендуючи на роль загальноукраїнського уряду, більшовицький
Народний Секретаріат одразу після захоплення радянськими військами
Києва переїхав туди. Проте здобути авторитет і налагодити ефективну
систему влади він так і не зміг.
Цікаво знати
Місцева влада Києва пішла на співпрацю з Народним Секретаріа-
том, сподіваючись, що з його переїздом до міста припиниться терор ра-
дянських військ під командуванням М. Муравйова. Після засудження
Київською радою терору Народний Секретаріат був змушений заборони-
ти самочинні обшуки й самосуди. У реальній цінності заборони пересвід-
150
чувалися самі народні секретарі. В. Затонського мало не заарештували
після пред’явлення документа члена НС. Його врятувало лише посвід-
чення члена Раднаркому РСФРР за підписом В. Леніна. Іншого народно-
го секретаря — М. Скрипника — червоноармійці ледь не розстріляли,
прийнявши за колишнього полковника царської армії.
НС безуспішно вимагав від М. Муравйова припинити терор у Ки-
єві та відвести його загони на фронт. Тільки коли Раднарком Росії від-
кликав війська М. Муравйова з міста, ситуація стабілізувалася.
Перший прихід більшовиків до влади в Україні супроводжувався
масовим «червоним терором». Лише в Києві радянські війська знищили
від 3 до 5 тис. осіб. Це, зрозуміло, не викликало прихильності народу
України до нової влади. Непопулярними були й інші заходи більшови-
ків, які супроводжувалися реквізиціями, конфіскаціями, експропріаці-
ями майна громадян. (Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)
Складові першої радянізації України (січень—березень (квітень) 1918 р.)
Складові радянізації Характеристика
Терор Був безсистемним. Підлягали гайдамаки, офіцери, монархісти, усі «вороги рево-
люції» та «ворожі верстви населення». Переважно здійснювався загонами чер-
воноармійців із Росії
Поширення законів
радянської Росії
Усі закони (декрети), які були прийняті або приймалися, автоматично поширю-
валися на територію України, контрольовану радянськими військами
Злам старого адміні-
стративного апарату
Уся система управління, яка ще залишилася від Тимчасового уряду й УЦР , лікві-
довувалася. Розпускалися міські думи. На місцях влада переходила до воєнно-
революційних комітетів і рад
Формування армії У січні 1918 р. було створено армію радянської УНР — Червоне козацтво
Націоналізація Націоналізація великих підприємств (переважно вугільної, металургійної, маши-
нобудівної), частина з яких перейшла у власність РСФРР . Не зачепила харчової
й легкої промисловості
Фінанси Відмова від українських грошей
Аграрні перетворення Розгром поміщицьких маєтків, стихійний розподіл поміщицьких земель серед
селян, спроба створення комун. Відновлення постачання хліба до Росії
Розчленування тери-
торії України
На початку 1918 р. на території України створено ще три радянські республіки:
Донецько-Криворізьку радянську республіку, Радянську Соціалістичну Республіку
Тавриду, Одеську радянську Республіку. Таким чином, територія радянської УНР об-
межувалася п’ятьма губерніями, визначеними ще в «Інструкції» Тимчасового уряду
;; Робота з термінами та поняттями
Радянізація — процес установлення радянської влади, насадження її в усіх сферах життя суспільства.
«Червоний терор» — арешти або знищення більшовиками своїх потенційних противників.
Реквізиція — примусове вилучення державою майна власника (приватної або юридичної особи)
у державних інтересах із виплатою або без виплати йому вартості майна.
151
Конфіскація — безоплатне вилучення майна, цінностей.
Експропріація — примусова конфіскація незаконно отриманої власності. (Цей термін використо-
вувався більшовиками як виправдання пограбування заможних верств суспільства, які нагрома-
дили свої багатства начебто незаконно, грабуючи (експлуатуючи) трудові прошарки суспільства.)
Націоналізація — перехід приватних підприємств та іншої приватної власності у власність дер-
жави як шляхом експропріації, так і на основі викупних операцій.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
;; Бесіда за запитаннями
1) Якою була реакція УЦР на більшовицький переворот у Петрограді?
2) Які сили вели боротьбу за владу в Києві на початку листопада
1917 р.? Яким був результат цієї боротьби?
3) Коли було проголошено ІІІ Універсал УЦР? Які головні положен-
ня він містив?
4) Як більшовики намагалися усунути УЦР від влади в Україні?
5) Якими були основні положення ультиматуму Раднаркому Росії УЦР?
6) Коли і як було проголошено радянську владу в Україні?
7) Які гасла використовували більшовики для завоювання прихиль-
ності населення?
8) Які події спонукали до проголошення ІV Універсалу УЦР? Які ще по-
ложення, крім проголошення незалежності УНР, він містив і чому?
9) Визначте причини першої війни між радянською Росією та УНР.
10) Що таке радянізація?
11) Запишіть хронологію основних подій в Україні листопада 1917 —
січня 1918 р.
12) Якими були складові першої радянізації України?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Більшовицький переворот у Петрограді був негативно сприйнятий лі-
дерами УЦР. Це призвело до протистояння між УЦР і Раднаркомом Росії.
20 листопада 1917 р. УЦР оприлюднила ІІІ Універсал, у якому про-
голосила створення Української Народної Республіки й цілу низку соціально-
економічних перетворень.
Спочатку зазнавши поразки в боротьбі за владу в Києві, більшови-
ки взяли курс на збройне повалення влади УЦР.
25 грудня 1917 р. в Харкові було проголошено встановлення ра-
дянської влади в Україні. Одночасно почалася збройна агресія радянської
Росії проти УНР.
Війна з більшовиками остаточно розвіяла автономістські погляди
лідерів УЦР. 22 січня 1918 р. в ІV Універсалі було проголошено неза-
лежність УНР і підтверджувалися соціально-економічні реформи.
Прорахунки політики УЦР призвели до її поразки у війні з біль-
шовиками. Біль
138
Урок № 11 (16)
Тема. Українська Народна Республіка.
Мета: розповісти про перебіг подій в Україні в листопаді—грудні 1917 р.; розкрити зміст
і дати оцінку ІІІ і ІV Універсалам УНР; розвивати вміння учнів визначати причинно-на-
слідкові зв’язки між історичними явищами та подіями; виховувати в них почуття по-
ваги до історичного минулого України.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, стінна карта «Початок визвольних змагань українського народу. Утворен-
ня Української Народної Республіки», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: агресія, ультиматум, війни радянської Росії з УНР, національно-персональ-
на автономія.
Основні дати: 25 жовтня (за старим стилем — 7 листопада) 1917 р. — більшовицький переворот
у Петрограді; 29—30 жовтня 1917 р. — збройна боротьба в Києві між більшовиками
та військами КВО; 31 жовтня 1917 р. — перехід влади в Києві до УЦР ; 7 листопада
1917 р. — ІІІ Універсал УЦР ; 17 (4) грудня 1917 р. — ультиматум Раднаркому Росії за
підписом В. Леніна та Л. Троцького УЦР ; 22 (9) грудня 1917 р. — захоплення більшо-
вицькими військами Харкова; 24—25 (11—12) грудня 1917 р. — І Всеукраїнський з’їзд
рад у Харкові, який проголосив установлення радянської влади в Україні (проголошен-
ня радянської УНР, створення радянського уряду — Народного Секретаріату); грудень
1917 — травень 1918 р. — Перша війна радянської Росії з УНР; 7 січня 1918 р. (25 груд-
ня 1917 р.) — початок загального наступу більшовицьких військ в Україні; 16 січня
1918 р. — бій під Крутами; 22 січня 1918 р. — проголошення незалежності УНР (ІV Уні-
версал УЦР ); 29 січня — 4 лютого 1918 р. — більшовицькі повстання в Києві (Завод
«Арсенал»); 8 лютого 1918 р. — вступ більшовицьких частин до Києва.
Хід уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
;; Фронтальне опитування
1) У якому Універсалі УЦР було проголошено прагнення українців
самостійно «порядкувати своїм життям»?
2) Коли було створено Генеральний Секретаріат і хто його очолив?
3) Хто такі більшовики?
IІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. П рихід до влади більшовиків у Росії. Реакція на ці події в Україні.
;;
| 
