Всесвітня історія 10 клас
Урок № _______ Дата ________________
Тема: Паризькак мирна конференція. Версальський договір.
Мета:
" Охарактеризувати процес повоєнного мирного врегулювання; показати позиції сторін на Паризькій мирній конференції, розкрити результати і наслідки конференції, показати позиції сторін на Паризькій мирній конференції, розкрити результати і наслідки конференції;
" Закріпити навички аналізу історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах;
" Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку: засвоєння нових знань
Основні поняття: паризька мирна конференція, Версальська система, демілітаризована зона, репарація, контрибуція.
Наочність: підручник, атлас, ілюстративний матеріал, мультимедіа.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Пригадайте, яким було політичне становище Європи напередодні Першої світової війни.
2. Якими були територіальні претензії провідних європейських держав напередодні війни?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
28 вересня Болгарія стала першою країною з Четверного союзу, яка вийшла з війни. 28 жовтня Австро-Угорщина запросила перемир'я, яке було підписано 3 листопада. 30 жовтня Туреччина змушена була підписати перемир'я з Антантою. Після цих подій Німеччині нічого не залишалося, як розпочати переговори про мир.
Німецький уряд очолив принц Макс Баденський, який звернувся до американського президента Вудро Вілсона з пропозицією про перемир'я на основі його "14 пунктів".
Основні поняття уроку
Репарація - повне або часткове відшкодування державою, що розв'язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.
Контрибуція - примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, яка зазнала поразки у війні, державам-переможницям
ІV. Подача нового матеріалу
Випереджальне завдання
Упродовж розгляду нового матеріалу вчитель доручає учням:
1) простежити за картою, які зміни відбулися у світі за Версальським договором і договорами, що були укладені із союзниками Німеччини;
2) скласти таблицю "Мирні договори, укладені державами-переможницями з Німеччиною та її союзниками".
1. Наміри головних держав-переможниць на конференції
Для підготовки мирних договорів із переможеними країнами було ухвалено рішення про скликання мирної конференції. Франція домоглася проведення її у своїй столиці.
18 січня 1919 р. президент Франції Р. Пуанкаре офіційно відкрив Паризьку мирну конференцію. "Панове, - заявив він, - рівно сорок вісім років тому у Дзеркальній залі Версальського палацу було проголошено Німецьку імперію. Сьогодні ми зібралися тут для того, щоб зруйнувати та змінити все, що було створено того дня". Всі важливі питання на конференції вирішували представники США, Франції, Англії, Японії та Італії, які утворили "раду десятьох" (по 2 представники від країни). З березня 1919 р. її заступила "рада чотирьох", до якої входили: прем'єр-міністр Англії Д. Ллойд-Джордж, президент США В. Вільсон, прем'єр Франції Ж. Клемансо (голова конференції), прем'єр-міністр Італії В. Орландо.
Всього у її роботі конференції взяли участь представники 27 країн. На конференцію не було запрошено представників переможених країн і Росії, в якій точилася громадянська війна.
Обговорення мирних договорів із переможеними країнами виявило всі протиріччя між основними учасниками переговорів. Якими ж були плани і наміри великих держав?
Робота з підручником
Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника і заповнюють таблицю "Наміри головних держав-переможниць на конференції".
Для США Перша світова війна означала кардинальну зміну її становища у світі. Із боржника США перетворились у кредитора. Економічна могутність за роки війни зросла (національне багатство у 1914 р. складало 192 млрд дол., а в 1920 р. - 489 млрд), країна створила могутню армію і флот.
Президент країни В. Вільсон уважав, що зміна ролі США у світі дає їм шанс стати рятувальниками світу і впровадити нові принципи міждержавних стосунків. Своє бачення цих принципів він висловив у "14 пунктах", оприлюднених 8 січня 1918 р. Вони передбачали:
2. Умови Версальського миру
У квітні було розроблено текст договору з Німеччиною. Її делегацію викликали до Парижа для його вручення. Спроби німецьких дипломатів внести хоч якісь зміни до цього документа відхилили, і 28 червня 1919 р. у Версалі підписали мир, який став основою післявоєнного врегулювання.
За договором Франції поверталися її землі - Ельзас і Лотарингія, а також передавалися вугільні шахти Саару, одначе цей район на 15 років переходив під управління Ліги Націй. Німеччина передавала Польщі Познань, частину Верхньої Сілезії, райони Померанії та Східної Пруссії, яку відділяв від території Німеччини Польський (Данцизький) коридор, що відкривав Польщі вихід до Балтійського моря. Бельгія отримувала округи Ейпен, Мальмеді та Морене після плебісциту, Данія - північну частину Шлезвігу; Мемель (Клайпеда) переходив у відання держав-переможниць (1923 р. приєднаний до Литви), а Данциг (Гданськ) оголошувався вільним містом під захистом Ліги Націй.
За Версальським договором Німеччина втратила 1/7 її території, на якій проживала 1/12 її населення. Вона повністю позбавлялася колоній - їх поділили між державами-переможницями. Їй заборонялося тримати в армії більш як 100 тис. вояків, мати військово-повітряний і підводний флоти, ліквідовувався генеральний штаб, скасовувалася загальна військова повинність. Передбачалась 15-річна окупація військами Антанти лівого берега Рейну і демілітаризація 50-кілометрової ділянки на його правому березі.
За рішенням спеціальної комісії Німеччина мусила сплачувати репарації. Загальний їх обсяг було визначено на спеціальній конференції 1921 р. в розмірі 132 млрд золотих марок, з яких 52% мала отримати Франція, 22 - Великобританія і 10% - Італія.
3. Утворення Ліги Націй
Паризька мирна конференція прийняла вироблений спеціальною комісією Статут Ліги Націй, який став складовою Версальського та інших договорів з союзниками Німеччини.
Робота з документом
"Статут Ліги Націй"
Запитання до документа
1. Який механізм забезпечення миру було передбачено у Статуті Ліги Націй?
2. На вашу думку, чи дієвий він? Вкажіть сильні та слабкі його аспекти. Відповідь обґрунтуйте.
Головним органом цієї міжнародної організації були щорічна Асамблея, до якої входили всі члени організації, і Рада Ліги, де були репрезентовані США, Великобританія, Франція, Японія, Італія, а також чотири непостійних членів. Рішення з усіх питань мали виноситися одноголосно. Переможені у війні держави, а також радянська Росія, не входили до Ліги Націй. Метою Ліги проголошувалися розвиток співробітництва між народами і гарантія безпеки післявоєнного світу. Американський сенат, ознайомившись з умовами Версальского мирного договору і, відповідно, зі Статутом Ліги Націй, відхилив його, і США, будучи ініціатором створення цієї міжнародної організації, не увійшли до неї. ?? ????? ????????? ??????іє? ?. ?і??????, ?????і??? ???ї ?і? ???????і ?і?і???? ?і? ???і???? і ?????. ?і?? ?, ????-???????? ???ї ??????????????? ? ?????і (???????і?), ????????? ???і??????? ?? ??і??? 1946 ?., ???? ???????? ????????? ?і????і??? 1939 ?. ??????????і ?????ї ??і????ї ?і???.
1. Розпад багатонаціональних імперій та утворення на їх територіях незалежних держав.
Одним із наслідків Першої світової війни був розпад багатонаціональних імперій та утворення на їх територіях незалежних держав.
Розпад Османської імперії
Упродовж 1917-1918 рр. війська Антанти зайняли близькосхідні володіння Османської імперії. Після Першої світової війни Сирія і Ліван перейшли під контроль Франції; Палестина, Йорданія та Ірак - під контроль Великої Британії. На заході Аравійського півострову за підтримки англійців утворились незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асир і Йемен (пізніше Хіджаз і Асир увійшли до складу Саудівської Аравії).
Севрський договір, укладений державами-переможницями з Туреччиною 10 серпня 1920 р., юридично зафіксував поділ Османської імперії, яка втрачала близько 80 % своїх володінь (Палестину, Трансйорданію, Ірак, Сирію, Ліван та інші території).
Розпад Російської імперії
Багатонаціональна Російська імперія після жовтневої більшовицької революції 1917 р. переживала період розпаду.
Більшовики, розуміючи важливість національних проблем, які накопичувалися століттями, прагнули зберегти територію колишньої імперії і нав'язати всім народам і країнам радянську модель влади.
Прийнявши 2 листопада 1917 р. Декларацію прав народів Росії, більшовики проголосили знищення національного гноблення, надання рівноправності і самовизначення націям, аж до їхнього відокремлення, хоча на практиці, як показали подальші події, вони не збиралися дотримуватись положень цього документа.
Фінляндія. Розуміючи, що грубий тиск на фінів викличе різке загострення відносин не тільки з Німеччиною, а й із Францією та Великою Британією, більшовики пішли на компроміс. 31 грудня 1917 р. Раднарком погодився з незалежністю Фінляндії. Проте більшовики вітали дії фінських соціал-демократів та інших лівих, які на чолі з Отто Куусіненом 18 січня 1918 р. сформували загони Червоної гвардії та проголосили Фінляндську Соціалістичну Робочу Республіку. ФСРР і РРФСР встановили дипломатичні відносини і уклали договір про дружбу та співробітництво. У той же час, лідер консервативної партії барон Карл Маннергейм сформував загони білої гвардії, щоб не припустити розповсюдження революційного руху. У ході громадянської війни, в яку втрутились російські війська, які ще залишались у країні, та спрямована до Фінляндії німецька дивізія, радянська влада у Фінляндії була ліквідована.
З кінця 1918 р. Фінляндія стає демократичною республікою.
Польща. До Першої світової війни польські землі входили до складу Австро-Угорщини, Німеччини і Росії. Патріотичні сили Польщі боролися за самостійну незалежну державу. У результаті поразки Австро-Угорщини та Німеччини, падіння царського режиму в Росії у листопаді 1918 р. Польща була проголошена республікою. Президентом і головнокомандувачем польської армії став лідер Соціалістичної партії Юзеф Пілсудський.
Більшовики, як і у випадку з Фінляндією, змушені були визнати незалежність Польської держави.
Правлячі кола Польщі намагалися включити до складу держави литовські, білоруські й українські землі. У 1920 р. між Польщею і Директорією було укладено договір, за яким до Польщі відійшли Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Полісся. Радянсько-польська війна закінчилася підписанням у 1921 р. мирного договору, за яким Західна Україна і Західна Білорусь залишались за Польщею.
Литва. У грудні 1917 р. була відновлена незалежність Литовської держави, землі якої до війни входили до складу Російської імперії. Цей акт визнала Німеччина і Радянська Росія (за Брестським мирним договором).
Проте після скасування дії Брестського договору (листопад 1918 р.) у Литву вдерлися частини Червоної армії й установили в Литві радянську владу.
Та незабаром литовським добровольчим загонам вдалося витиснути червоноармійців. У Литві були скасовані всі акти Рад і прийнята тимчасова конституція. До 1940 р. вона розвивалась як суверенна держава.
Латвія. У листопаді 1918 р. незалежність проголосила Латвія, де був сформований національний уряд на чолі з К. Ульманісом. Після денонсації (скасування) Брестського договору з боку Радянської Росії більшовики створили в Латвії маріонетковий радянський уряд, який і закликав у країну Червону армію. Червоноармійці на багнетах установили радянську владу в країні. Лише в 1919 р. за допомогою країн Антанти патріотичним силам вдалося витиснути радянські війська.
Естонія. Наприкінці 1918 р. війська Червоної армії окупували й Естонію. На захопленій території була проголошена Естляндська трудова комуна, яку відразу ж визнала Радянська Росія. Проте після появи англійської ескадри в Таллінні національний уряд К. Пяста зумів узяти ситуацію під свій контроль. Радянській Росії нічого не залишалося, як визнати незалежні держави в Прибалтиці.
Білорусія. Кілька місяців проіснувала створена в 1918 р. Білоруська Народна Республіка. Після поразки у війні Німеччини, яка підтримувала цю незалежну державу, в Білорусії була встановлена радянська влада.
Розпад Австро-Угорщини
У 1918 р. економічна криза та неврожай, складна обстановка на фронті та розпад сусідньої Російської імперії зумовили розпад Австро-Угорщини.
У жовтні 1918 р. імператор Карл І закликав народи імперії згуртуватись, сформувавши національні комітети. Такі комітети були організовані, але вони зайнялись не укріпленням та централізацією імперії, а відстоюванням інтересів національних меншин.
28 жовтня чехословацький національний комітет проголосив незалежність Чехословаччини. 29 жовтня було проголошено Королівство сербів, хорватів і словенців. 31 жовтня в Будапешті (Угорщина) відбулось збройне повстання, і імператор Австрії втратив контроль над країною. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року відбулось Листопадове повстання у Львові, внаслідок якого було утворено Захiдно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). Територія ЗУНР включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. 6 листопада у Кракові було проголошено про відновлення Польщі. 12 листопада проголосила незалежність ще одна українська держава - Карпатська Русь. У цей же день Карл І зрікся престолу. Австро-Угорщина припинила своє існування. Також у ході розпаду імперії виникли Тарнобжезька республіка, Західно-Лемківська республіка, Східно-Лемківська республіка, Словацька Радянська республіка та інші.
Таким чином, на території колишньої імперії виникло декілька нових держав - Чехословаччина, Польща, Австрійська республіка, Угорщина.
Інші регіони країни увійшли до складу Румунії, Югославії та Італії.
2. Мирні договори з союзниками Німеччини
1. Сен-Жерменський мирний договір
10 вересня 1919 р. було підписано Сен-Жерменський мирний договір з Австрією, який зафіксував визнання нових державних кордонів, що утворилися після ліквідації Австро-Угорської монархії.
Колишні австрійські володіння - провінції Богемія, Моравія та Сілезія увійшли до складу Чехо-Словаччини. Італія отримала Південний Тіроль, Юлійську Крайну, майже всю Істрію, крім міста Фіуме (Рієка). Королівство сербів, хорватів і словенців отримало Боснію і Герцеговину, Далмацію, Крайну, Словенію. Румунія отримала Буковину, а Польща захопила Галичину. Чехо-Словаччині було передано Закарпатську Україну.
Австрії дозволялося мати кадрову 30-тисячну армію без важкого озброєння. Також Австрія повинна була сплачувати репарації, хоча суму їх визначено не було. Їй заборонялося приєднуватись до Німеччини.
2. Нейїський мирний договір
27 листопада 1919 р. в передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен було підписано мирний договір із Болгарією. Вона втратила Західну Фракію, яка передавалася Греції, та позбавлялася виходу до Егейського моря. Південна Добруджа залишилась у складі Румунії. Частину Македонії було передано Королівству сербів, хорватів і словенців. Болгарії заборонялося тримати в армії більш як 20 тис. вояків. Суму репарацій було визначено у 2,25 млрд золотих франків, що їх належало сплачувати протягом 37 років.
3. Тріанонський мирний договір
Мирний договір з Угорщиною отримав назву Тріанонського. Він був підписаний лише 4 червня 1920 р. Це було пов'язано з існуванням Угорської радянської республіки. Територія Угорщини за договором скорочувалась на 77%, а населення - на 59%. Румунія отримала Трансільванію та Банат, Королівство сербів, хорватів і словенців - Воєводину і Хорватію. Угорщина втрачала вихід до Адріатичного моря.
Словаччина і Закарпатська Україна входили до складу Чехословаччини. Угорщина відмовлялася від усіх прав на території колишньої Австро-Угорської монархії, в тому числі Закарпатської України.
Також Угорщина передавала Австрії Бургенланд (прикордонна територія заселена німецьким населенням).
Заборонялася загальна військова повинність, армія обмежувалася 35 тис. вояків. Країнам-переможцям Угорщина сплачувала репарації.
4. Севрський мирний договір
10 серпня 1920 р. султанський уряд Туреччини підписав Севрський мирний договір, за яким відбувався поділ колишньої Османської імперії. Туреччина відмовлялася від арабських володінь, визнавала англійський протекторат над Єгиптом, а французький - над Марокко і Тунісом. Туреччина була позбавлена прав на Судан, визнавала анексію Кіпра, втратила володіння на Аравійському півострові та в Європі. Острови Егейського моря та місто Ізмір передавалися Греції. Армія обмежувалася 50 тис. вояків. На території всієї країни зберігався режим капітуляції, що фактично означав перетворення Туреччини в напівколонію.
Проте попри всі договори, що вже були підписані, нерозв'язаними залишалися суперечності між провідними країнами світу щодо розмежування сфер впливу на Тихому океані, на Далекому Сході та морських озброєнь. Усунути ці суперечності була покликана Вашинґтонська конференція (листопад 1921 - лютий 1922 р.)
ІV. Узагальнення та систематизація знань
1. Охарактеризуйте позиції великих держав напередодні й під час Паризької мирної конференції.
2. З'ясуйте умови Версальського миру.
3. Яка роль відводилась Лізі Націй у післявоєнному світі?
V. Домашнє завдання
Опрацювати §8
Виконати завдання на контурній карті
|
